(no subject)

[lanthilda]

Відкрила для себе ще один рай. Пантанал. Перший день, як класична туристка, ловила в об"єктив туканів, питалась, чи каймани переломлять ногу, панічно боялась ягуарів, яких так і не побачила (зато побачила капібару, чуть серце з вух не вилетіло, бо привиділась онса), забула, що в мене є камера, коли задивилась, як красиво біжить мурахоїд, вчилась їздити на квадрициклі і всяке таке.


Наступного дня, як Буратіно, залізла за намальований  камін "Пантаналу для туристів" і провалилась в абсолютно невідомий мені світ. Старовинні (традиційні тут називаються) сім"ї, п"ять поколінь яких живе на цих територіях, досі існуючи феодальні порядки, історії про полювання на ягуарів зі списом (резюмовано - висліджуєш його, дістаєш, поки не нападе, сідаєш на землю і "ловиш" його на спис, коли скочить. Для масштабу - скотинка важить приблизно центнер), історії про те, яким був Пантанал раніше (50 років тому) - власні закони, які встановлювались і виконувались кількома багатими сім"ями, практично загублений світ - для уряду і інших бразилійців.

Маракужовий сік з льодом, принесений прислугою, на веранді правнучки Маршала Рондона - одного з найвидатніших бразилійських першопрохідців у західній Амазонії і Мато Гроссо, який крім всього решта (встановлення перших телеграфних ліній, проектування кількох доріг важливих доріг) відомий тим, що умудрявся домовлятись зі всякими войовничими індіанцями, які всіх решта мали в носі (це було стратегічно важливо для прокладення тих самих комунікаційних ліній) і був у науковій експедиції із Теодором Рузвельтом. Донька мільйонерів, які заробили статки на м"ясній худобі, тоненька красива і елегантна у свої 65 років, з вищою освітою найкращого федерального універу. Живе на своїй фазенді, куди в період дощів можна добратись лише літаком (пантанал в цей час перетворюється на гігантські озера) і сама управляє нею, сотнею піонів (ковбої із такою своєрідною культурою, про яку треба писати окремий пост) і десятком прислуги. Коли ми приїхали, тільки-тільки погасили лугові пожежі у неї на фазенді - казала, що не виспалась, бо два тижні цілими ночами возила джіпом воду і їжу для піонів, які гасили вогонь. При сорокаградусній жарі вдень працювати коло вогню неможливо. Для масштабу, куди їздити - її фазенда має 40 тисяч гектарів. Батьківська фазенда до розподілу між дітьми була у 4 рази більша. Казала, що уже не раз виставляла бажаючих поселитись на її землях - із револьвером. Казала, що раніше, як і її батьки і діди, любила полювати на ягуарів (із гвинтівкою, не зі списом), але "зараз Пантанал дуже змінюється, ми теж повинні". Зробила 10 тисяч своєї фазенди заповідником. Брала участь у розробці програми компенсацій фермерів за вбитих ягуарами корів. А це недешево - не знаю, як у неї, а в її сусіда за рік онса вечеряє 600 коровами.



Олені. Забула об"єктив і фотографувала, як дурак, без зуму.



Крім заливних лугів, Пантанал має ще серрадо (негустий тропічно-подібний ліс) і саванни. Так виглядає серрадо і пасовиська, які з нього переробили.



Гіацинтові ара (на дереві, без зума, однако...). 



На одній із фазенд по сусідству діє програма по їх відновленню. Роблять їм шпаківні, і кожну (!) моніторять в час вилуплення і вирощування пташенят. В природі виживає зазвичай лише найбільше пташеня. Потрібно зловити момент, коли пташенята вилупляються, а це не одночасно, а на протязі кількох днів, забрати меншого, догодувати до розміру першого, покласти назад в шпаківню (араратник - по-місцевому вони не ари, а арари) і переконатись, що його прийняли. Араренята живуть з батьками часом до 7 років. І ще гіацинтові ари "одружуються на все життя", стережуть один одного на водопої і коли гине один, другий довго не живе. Через депресію. 

Вночі за дверима товчеться море всякої живності. Вдень переважна її більшість теж особливо не церемониться. Через цих двох на кожному кроці перечепляєшся.
 





Джерело мільйонів для пантанейрос і шураско для всіх решта.



Пантанал зверху



... і знизу




 

Comments

[spam-do-boga.livejournal.com]

ВАУ.. вау...
слів також мало.
не витримала - прорекламувала твій пост у твіттері і свому жж.

я цього року з чудес відвідала хіба що Кінбурнсбьку косу - там теж шикарно і,головне, ДИКО. жили біля орхідного поля, на море ходили ... через озера, вбрід.. пелікани там водяться всякі) в мене у фейсбуку (Olena Dub) у фотоальбомі є

[lanthilda.livejournal.com]

ага, я дивилась, класно!

[spam-do-boga.livejournal.com]

на жаль (чи на щастя для самого заповідника - туристів буде менше) фотки не відображають повністю всю красу Кінбурну. там ох.. но. я, як людина гір, вперше доперла НАСКІЛЬКИ може бути цікавою і красивою рівнина. і степ зокрема. там же ж.. понад 400 озер на тій косі..орхідеї ростуть, пелікани водяться, тарантули всякі... Геродот ще писав про це амісце. короче) треба в себе пост робити))))

[lanthilda.livejournal.com]

зроби.
я України майже не знаю :( тільки трошки Західну.

[spam-do-boga.livejournal.com]

я цього літа відкрила для себе Дніпро... Трипілля. і Чорноморську та Кінбурнські коси. блін. вони класні. Дніпро широчезнииииииий

[radios-ua.livejournal.com]

зофренжу по твоей рекомендации, интересно... ))

[lanthilda.livejournal.com]

:) welcome

[spam-do-boga.livejournal.com]

"Почувалась Гржимеком" - ДА! це дуже точно сказано.

[lanthilda.livejournal.com]

я просто думала - йолкі, як же ж його нудило, коли він не тільки рулив цесною і фотографував, а ще й РАХУВАВ тих усяких зебу. там, де я була, страшно жарко і через те повітряні ями постійно. бе :)

[spam-do-boga.livejournal.com]

я виросла на Гржимеку. і дуже шкода, що вдмоа та книжка десь пропала.

[lanthilda.livejournal.com]

в мене є. я на даррелі виросла, а на гржимеку подорослішала :) і ще на багатьох. видно, ще в дитинстві на таку роботу запрограмувалась :)

[spam-do-boga.livejournal.com]

ми ше толком говорити не вміли з малим, а вже знали шо он там лежить цінна книжка - бернгард гржимєк)))

[lanthilda.livejournal.com]

я через Гржимека, коли вперше попала у Франкфурт, вгадай куди першим ділом побігла? в зоопарк :) і потім, коли там жила, провела із 5 неділь :)

[ledilid.livejournal.com]

ой, я на обох росла! але все одно даррел - перша і найбільша любов. дуже-дуже сильна любов)

[lanthilda.livejournal.com]

я коли ще у школі була, написала йому листа - просилась трошки безплатно на Джерсі попрацювати. коли відправляла, виявилось, що він уже помер :(

[ledilid.livejournal.com]

а я тільки мріяла йому написати, і все соромилася, що погано англійську знала - навіть не для листа, а для того, щоб як треба, "живцем" спілкуватися. думала - от підучу трохи, і зразу напишу. не встигла(
коли він помер, я плакала, хоча була вже дорослою дівкою...

[lanthilda.livejournal.com]

та і я уже в десятому класі була, коли лист писала і коли він помер. теж ходила сама не своя - тоді ще блогів не було, але через книжки він мені був близькою людиною.

мене страшно дивує, що із штук 20 моїх знайомих бразилійських біологів жоден не знає Даррелла. навіть ті, що безпосередньо працюють із охороною природи. не кажучи уже, що просто жоден бразилієць про нього не чув. Хвеномен якийсь...

[ledilid.livejournal.com]

ну нічого ж собі *дивується*

[spam-do-boga.livejournal.com]

(остапа понесло:)

а шо таке онса? в вікі нема про це

(frozen)

[lanthilda.livejournal.com]

онса це ягуар по-місцевому. онса пінтада - плямистий і онса парда - пума. є ще чорна, але вона вид плямистої, просто меланінний мутант :) її тут пантерою називають.

[zirvygolova.livejournal.com]

дуже модні знимки!

[lanthilda.livejournal.com]

це добре чи погано :)?

[zirvygolova.livejournal.com]

для кого?:)

[lanthilda.livejournal.com]

я просто, як діаспора, незвична до слова "модні" :) ну, спектр значень не розумію :)

[zirvygolova.livejournal.com]

слово "модно" зараз дуже модне:) якшо попроще то "кльові":)

[lanthilda.livejournal.com]

а, мучас грасіас :) а то я спиталась, а потім навіть неловко стало.

[tagiki.livejournal.com]

краса неймовірна!) аж подих захоплює)

[lanthilda.livejournal.com]

ага. і думки кудись розбігаються зовсім. просто дивишся, дивишся, дивишся... це найгарніше, що я бачила досі у своєму житті. і не страшне, як Амазонія.

[tagiki.livejournal.com]

Ви щаслива людина)
А що, в Амазонії страшно?

[lanthilda.livejournal.com]

не те, щоб аж страшно. моторошно. вона чомусь дуже ворожа, чужа. хоч і красива. але відчувається її сила і первісність. я не знаю насправді, як це пояснити. просто от стоїш, дивишся і буквально чуєш "ти тут не потрібна, іди геть". може, це без привички. але в Пантанал лагідний і мирний, а Амазонія ні.

[tagiki.livejournal.com]

думаю, приблизно зрозуміла, про що йде мова, хоча відчувати такого не доводилося... було дещо інше - якось я в січні приїхала на хутір, де завжди бувала до цього 17-18 років поспіль тільки влітку або в травні, коли тепло
і от побачила -сніги, поля безкраї, "белое безмолвие", і все залежить лише від теба - щоб не змерзнути, треба рухатися, нести дрова, розпалювати багаття, топити піч. ті місця, де влітку можна було валятися на траві - крижані, неживі, хоча й ті самі, наче
дуже дивні відчуття
ось тут - фото)http://tagiki.livejournal.com/505525.html#cutid1

[lanthilda.livejournal.com]

гарно як :) моя собака страшенно любила ходити у поля зимою. подивилась фотки і її дуже живо згадала. дякую!

а де цей хутір?

[tagiki.livejournal.com]

Житомирська область, 130 км від Києва) батьки купили хатку із землею в 1990-му році, там усе моє дитинство літнє пройшло)
А так там у травні: http://tagiki.livejournal.com/401803.html

[ledilid.livejournal.com]

дуже гарно! і цікаво. навіть не думала, що ари такі однолюби. і уявляю, як мучаться місцеві "даррели" з відгодовуванням їхніх "немовлят"))

[lanthilda.livejournal.com]

не кажи :) там триста гнізд :)
я і сама дуже здивувалась сімейному життю ар.

[out-of-time-man.livejournal.com]

Включишь, бывало, в понедельник комп, зайдёшь в жж - а там за выходные херни всякой накопилось... Но только не сегодня :))) Спасибо, порадовала:)

[lanthilda.livejournal.com]

я себе такою ідіоткою почувала, що об"єктив забула... ніколи ним не користуюсь, а тут поїхала у місце, ПОВНЕ звірів. і без об"єктива.

[out-of-time-man.livejournal.com]

1) Осваивай технику и переходи в режимы "creative zone", иначе поколочу))))
2) Забыл, какого "калибра" объектив ты забыла. Если меньше, чем 135 мм в 35-мм эквиваленте, можешь не переживать - тебе бы его всё равно не хватило)

[almondd.livejournal.com]

скоро буду там :)

[lanthilda.livejournal.com]

не пожалеешь! :)