Про Бразилію і всяке

Мій світогляд щойно трусануло сильніше, ніж коли виявила серед своїх друзів людину, яка не знала, хто такий Віні-Пух (це було в Німеччині, людина народилась і виросла в Еритреї).

Сидимо з Карлосом на кухні, вечеряєм кавуном. Я вчора купила гарбузових сємок в арабському магазині (за страшні гроші, кстаті - 7 баксів півкіло). Ділюсь враженнями:

Я: вгадай, звідки їх привозять?
К: без руля
Я: з Китаю!
К: ага.. (беземоційно продовжує їсти кавун)
Я: тобі що не дивно?.. у вас що своїх нема, щоб аж з Китаю везти?
К: звідки я знаю. я навіть не знаю, що це таке.
Я: шутітє?
К: якесь сушене насіння?
Я: ладно тобі. сємочки з гарбуза.
К: а нащо вони тобі?
Я: (починаю вірити у неймовірне) їх їдять. (зачаровано дивлюсь як він пробує розжувати сємку). шкірку зняти треба.
К: (дивиться на мене. тоді на сємки. починає вірити у неймовірне.)  ясно, чого їх з Китаю везуть. хто би це тут  додумався вибирати таке малюсіньке насіння, щоб його сушити і їсти. і ЩЕ Й ЛУЩИТИ КОЖНЕ. 
Я: (в паралельній реальності)
К: (жаліє мене) та ладно... просто у вас там із їжею проблеми, он твоя бабуля банки досі закручує. того ви і насіння сушите. а потім кожне лущите... (жалісливо дивиться на мою тарілочку з сємками) 

Навіть не знаю, що сказати. Как хрупок наш мир. Отак взяв і завалився :)