lanthilda | Entries tagged with про людей

Нічого не пишу про дотичні до політики теми, бо далеко від України і вважаю, що не маю морального права разглагольствувати з монітора. Але про сьогоднішнє написати не можу, бо продовження сюрреалізму...

В Бразилії карнавал. Сан-Пауло пустий, усі на океанах, п'ють, танцюють самби, більшість компаній і установ закрита і тд. Але наша гігантська сан-павлівська свідома діаспора таки вирішила провідати російське консульство. Авось працюють. Прийшли без свастик і екстрімів, бо країна не та. Поки домальовували плакати, прикотилась чорна-пречорна машина. Ми їй у відчинене вікно сказали "Нет войне", вікно тихенько зачинилось, машина в'їхала у ворота за 4-метровою стіною. Ми зраділи, що хоч консульство працює, не даремно йшли. Через п'ять хвилин (шість, щоб не збрехати) під'їжджає поліцейська машина з мигалкою. За нею ще одна. І так шість. І три мотоцикли.( Бо ж нас прийшло три сан-павлівські сотні )

Провела кілька днів на задворках світу. Під болівійським кордоном, де наркотрафік, мізерія і всяке таке. Найсильніше враження, як не дивно, навіть не болівійське село, хоч діти у смітті під машинами ще довго перед очима будуть.

Вздовж траси, якою ми їхали, було багато збитих тварин. Бачила і мурахоїдів, і капібар, і лісових собачок. І ще було підрощене котеня ягуара, а коло нього - три машини. Зупинились (була із місцевою лісовою поліцією). Я по наївності подумала, що одна з цих машин малого збила, а інші зупинились помогти. Ан нєт. Просто котеня було збито гарно, без крові. І хоч, як потім виявилось, його вдарили ще вчора ввечері, здохло воно півгодини тому і ще не задерев'яніло. А отже УРА! можна було його піднімати на руки і обіймати, і воно висіло, як живе! І фотографуватись! І на інстаграми і фейсбуки, а там такі самі псіхопати тебе лайкають-лайкають… І таке щастя в очах у людей світилось, що я дивилась і думала, що я інопланетянин. Вперше в житті захотілось зблизька побачити дорослого ягуара - щоб котенятова мама з кущів вийшла. Хоча не знаю, чи і ягуар уже зможе витягти людей із цього нового світу ілюзій.

Лечу вчора нічною трасою в таксі. Всі вікна навстіж. Таксист каже - якщо ви не проти, можна, я вікна лишу відкриті замість кондиціонер включати? А то я зараз саме відходжу від простуди...

"Звичайно-звичайно". І задумалась про свою сихівсько-автобусну юність. Згадала одну діаспорську дівчинку з Америки. Вона повернулась зі своєї першої поїздки на історичну батьківщину, і питалась в мами, що то таке "протяг", за який всі в транспорті говорять :)

Не встигла я перекласти деякі спостереження француза Олів'є про Бразилію, як побачила в

brasileiro_ru, що якась геніальна тревел-блоггерша газєти.ру перебрехала увесь його пост від власного імені, ще й назвала цю кашу Сан-Паулом (Олів'є взагалі в іншому штаті живе). Це ж який талант - зуміти передерти так, щоб із перших 3 слів ясно було, що плагіат.

Чуть более года назад я переехала в Сан-Паулу. За это время в моем блокноте накопилось достаточно заметок о жизни в самом крупном городе Южного полушария. Предлагаю их вашему вниманию. Если я в чем-то слегка преувеличила, то лишь для того, чтобы вы лучше могли представить жизнь в бразильском мегаполисе.

Прєувєлічіла так прєувєлічіла :))

В Бразилії практично будь-що можна купити кредиткою, виплачуючи потім суму частинами. Як дороге, то десятками частин. Ну, там "купляйте пральну машинку Х! Ми ділим на 36 разів!". За "рази", ясне діло, треба платити відсотки. Як обмежитись 3-5 виплатами, то буде без відсотків. Стандартне питання на касі - "вам поділити?". Як просиш знижку в магазині (да, тут можна просити собі знижку навіть в магазинах дорогого одягу чи апаратури), то можуть ощасливити - а ми вам поділим на 5 разів без процентів!

Бразилійський автопром гребе гроші лопатою. Не лише тому, що простюшна модель машини тут дорожча, ніж її "повна" версія в Європі чи Штатах (податки високі), а в основному за рахунок фінансувань. Купуєш машину, за кілька років виплачуєш, тоді якраз "вже час міняти машину" (стандартна паулістська фраза), ідеш в концессіонарію, лишаєш свою, береш нову, різницю апять25 виплачуєш разами.

Заборгування бразилійського нового середнього класу, якому через "рази" звалились на голову блага цивілізації, величенькі. Наприклад, 46% зарплати приходиться віддавати на вплати кредитів.

Картинка - "перед тим, як посміятись з моєї машини, виплати до кінця свою!"

936651_646251148734608_984375393_n

За бразилійським ритуалом зустрічі або розмови по телефону треба не тільки побажати доброго дня, а обов'язково поцікавитись, як життя у співрозмовника.

Зазвичай буде так:

- привіт, все добре?
- все, а в тебе?
- теж, Богу дякувати!

Далі можна запитатись, як пройшли вихідні, якщо це понеділок. Або сказати "як там, багато біганини?" (дослівно) - в смислі, життя іде вперед :)?

Є менш офіційний варіант, вживається не по телефону, але в Сан-Пауло дуже часто - навіть на ділових напівофіційних зустрічах. Над дослівністю перекладу задумалась лиш вчора :)

Такий:

- як там? золотце?
- красотаааа!

прим.пер.: золотце - про ситуацію, а не співрозмовника, а "ааа" треба оптимістично потягнути :)

"Все добре" відповідається у будь-яких обставинах. Це не обмін інформацією, а нота, якою задають тон розмові. Після такої настройки легше розмовляється і тяжче конфліктується. Дійшло аж за три роки.

Current Mood: cheerful

За обідом ділилась враженнями з Марселою, з якою працюєм разом уже п’ять років, про одного спільного друга. Він теж працював з нами, а потім повернувся в Нічеччину. Кажу, ти знаєш, що наш німець уже не зустрічається з тою дівчинкою? “Да? А що сталось?”

Та, кажу, розповідав, що їй (бразилійці) тяжко було адаптуватись в Берліні... Ну, і крім проблем з мовою, виявилось, що вона ніфіга не вміє вдома робити, і цим дістала і себе, і його. Кажу, слухай, от ти собі уявляєш – ладно, прибирати людина не вміє. Але ж вона не вміла в супермаркет сходити! І впадала в прострацію, бо Ф. не знав, де “здати спідницю, щоб пришити ґудзик”. Кажу, уявляєш, які люди на світі є!

А вона колупається вилкою в арабському голубці і каже – ну, уявляю... Я от два роки тому, як заміж вийшла і в Сан-Пауло з Мінасу переїхала, теж не знала, як речі поскладати так, щоб вони в шафу влізлись... І в перші рази ми з чоловіком тратили по 300 баксів за один похід в супермаркет, бо не знали, що і скільки купувати. І ще я не знала, як мити посуд...

Кажу, дааа, ну ти і буржуйка... А вона – та це у нас Мінасі нормально. Служниці були такі дешеві, що практично кожна сім’я середнього класу мала.

Потім я їй розповіла про уроки праці і конспекти про те, як робити бутерброди і шити фартухи. Марсела делікатно сказала, що їй ці уроки би страшно пригодились...

Я їй про всяк випадок розповіла, що на світі ще і не таке буває - в мене от колись був одногрупник, який не знав, хто такий Вінні-Пух.

Включила тєлік, а там пародії на виборчі програми і реклами. Десять хвилин сміялась. Потім виявилось, що гірка правда життя, а не пародія.
Два роки тому в федеральні депутати із найбільшою кількістю набраних голосів пройшов неписьменний клоун Тіріріка, тепер от трохи жахаюсь, хто із цього зоопарку пройде в муніципальну раду Сан-Пауло...

Вибір на всі смаки - маємо Рембо, Моісея-Діда-Мороза, Бабцю Віруючого, Жінку-Грушку, Маленьку Масельку і Ніхта тощо...
От вам, наприклад, нарізочка і
( переклад зареєстрованих кандидатських імен і пропонованих виборчих програм - мо', комусь бразилійський досвід пригодиться…. )

Бразилійці порадували сюжетом, кіно називається "Іріна". Узнала про нього, бо кусок знімали в магазині, де я багато років купую акваруімних рибок і рослини.

"Самотня дівчина Ірина, одержима Росією, живе в Сан-Пауло і працює в акваріумному магазині. Татові при цьому вішає лапшу, що викладає в універі. Одного прекрасного дня виграє у купонному конкурсі супермаркета поїздку в Москву".

Показуватимуть на місцевому каналі "Культура", і знімали на замовлення тої ж культури.

Кстаті, недавно обідала із подругами з туроператора - виявляється, бразилійці не лише платять страшні гроші, щоб тиждень їхати у поїзді через Сибір, але й дуже цікавляться Казахстаном.

В нашій католицькій Бразилії, де більшість не знає, що святкуємо на Пасху, є ціле море всяких-різних сект на любий смак. Майже у всі впутаний Ісус і/або Марія, або на крайняк якийсь святий. Умбанди-макумби приваблюють своїх адептів екзотичною африканськістю ритуалів і романтичністю духів, причому Ісус там за духа-шефа. Спіритизм - інтелектуальською обгорткою і можливістю відчутись причетним до "науки". Ще є різні варіації на тему буддизму, індуїзму, антропософії, і особливо зварйовані варіації, де змішується усе з усим, в тому числі, Ісус з НЛО і драконами (колись тут писала про свій візит в один такий заповідник). Що уже кого цікавить і приналежність до чого хочеться відчути.

Є ще один напрямок сект, де про духовне взагалі не йдеться.

( Там продають свячені шкарпетки по 90 доларів і роблять акції на тридесятину во ім"я отцяісинаісвятогодуха )

Колеги щотижня радо шлють мені апдейти про нові маркетологічні досягення Фемену. Раз по мотивам цих же дівчат один знайомий професор взявся філософствувати зі мною на тему засобів комунікації важливих проблем суспільства сучасними методами.

Місяць тому, правда, моя національна приналежність викликала трохи іншу асоціацію - новина про Кличка і Дерека з"явилась на першій сторінці Глобо, і колеги вболівали, мол, хай дасть перцю гаду невихованому.

Сьогодні тиждень почався імейлом із "ти її знаєш?" у сабджекті. І лінк на новину на тому ж каналі Глобо (один із найпопулярніших тут) - вчора ввечері в Ріо росіянка посварилась із працівником супермаркету ТАК, що довелось викликати поліцію. Поліцая ж вона пообзивала "мавпою" (макакою, дослівно), чинила опір і билась. "Подавала признаки п"яної". Деталі: живе в Ріо 15 (!!) років. Фейсбук каже, що насправді ця "русса" із Харкова, але, може, їх там кілька в Ріо... Затримали за расизм, неповагу до влади і спротив поліції.

Добре, що хоч я тут є, і тяжкою працею додаю Україні позитивного іміджу :)))

UPD: виправили в новинах, тепер уже не "русса", а "украньяна". Ще й в дужках уточнили: коли ми публікували цю новину, то поліція нам сказала, що затримана жінка росіянка. Але вияснилось її справжнє громадянство - це українка. Блін, навіть 15 років в Бразилії, та ще й в Ріо, совок з голови не вичистили...

Мій світогляд щойно трусануло сильніше, ніж коли виявила серед своїх друзів людину, яка не знала, хто такий Віні-Пух (це було в Німеччині, людина народилась і виросла в Еритреї).

Сидимо з Карлосом на кухні, вечеряєм кавуном. Я вчора купила гарбузових сємок в арабському магазині (за страшні гроші, кстаті - 7 баксів півкіло). Ділюсь враженнями:

Я: вгадай, звідки їх привозять?
К: без руля
Я: з Китаю!
К: ага.. (беземоційно продовжує їсти кавун)
Я: тобі що не дивно?.. у вас що своїх нема, щоб аж з Китаю везти?
К: звідки я знаю. я навіть не знаю, що це таке.
Я: шутітє?
К: якесь сушене насіння?
Я: ладно тобі. сємочки з гарбуза.
К: а нащо вони тобі?
Я: (починаю вірити у неймовірне) їх їдять. (зачаровано дивлюсь як він пробує розжувати сємку). шкірку зняти треба.
К: (дивиться на мене. тоді на сємки. починає вірити у неймовірне.) ясно, чого їх з Китаю везуть. хто би це тут додумався вибирати таке малюсіньке насіння, щоб його сушити і їсти. і ЩЕ Й ЛУЩИТИ КОЖНЕ.
Я: (в паралельній реальності)
К: (жаліє мене) та ладно... просто у вас там із їжею проблеми, он твоя бабуля банки досі закручує. того ви і насіння сушите. а потім кожне лущите... (жалісливо дивиться на мою тарілочку з сємками)

Навіть не знаю, що сказати. Как хрупок наш мир. Отак взяв і завалився :)

Доблесна бразилійська поліція міста Ресіфі затримала дядька з фоткою Ніколсона в посвідченні :)

Дядько якраз збирався відкривати собі рахунок в банку, і зі своїх 6 підробних посвідчень вибрав Джека :Р
( Всі з різними фейсами )
і нічого спільного з дядьком не мають :) І одні з одними теж.

Оказію показали по СіЕнЕну. Читаю коменти в бразилійській газеті (я коменти люблю більш самих новин. голос народу):

- Національний встид. Ще добре, що в Ресіфі люблять кіно, а то би й не зловили.
- І чого вони вирішили, що це актор? Повно ж старих з такою фізіономією!
- Цікаво, за кого цей придурок голосував?.. Відповідь: за Тіріріку (неписьменний клоун, якого мільйоном голосів вибрали в депутати)
- Добре, що хоч не Обаму собі причепив, а то з них станеться...
( кстаті, по дорозі на один з любимих пляжів бачила магазин будматеріалів, який Бараком Обамою називається )

Здала в майстерню гобелен клімтового Поцілунка, щоб натягнули на підрамник і раму зробили. Сьогодні приходжу забирати. Дивлюсь, колечко, щоб на стінку вішати, отак прибито:

Кажу, "Хлопці, як же ж я це на стіну вішатиму?"
Диииивляться.
Кажу, "Ну з якого ж ви боку колечко причепили?"
Доходить.
Кажуть, "Аааа, так ми тут десять хвилин сперечались, з якого боку його прибивати. Вирішили, що все-таки жінка зверху..."
Тепер я диииивлюсь.
Знов доходить.
Кажуть, "Ну бачиш, де в неї ноги - як би вона знизу була??"

І в цей момент - спеціально не придумаєш - по радіо включається європейський хіт бразіляндського походження (не знаю, чи се творєніє і на Україні популярне):

Переклад (дослівний, інакше весь бразилійський підхід до справи втратиться):

Матка-боска, матка-боска*, так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму,
Смачненька, смачненька,
Так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму.

В суботу на дискотеці
Народ почав танцювати
І пройшла найгарніша дівчина,
І я осмілився і заговорив

Матка-боска, матка-боска*, так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму,
Смачненька, смачненька,
Так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму.

і так ще 4 рази.

матка-боска* - насправді, це тяжкоперекладне висловлення багатьох емоцій одним словом: nossa - це "наша", від "Наша Сеньйора Апаресіда", вона ж (Чорна) Марія, покровителька Бразилії. Коли треба висловити захоплення, страх, повагу, голод, радість, жаль, любов і всі інші емоції, скорочено кажеться "наша", nossa. Мене спочатку це дохиляло, тепер уже сама так розмовляю.

Вирішила не шокувати їх гіркою правдою, що насправді ніхто не зверху і це просто поцілунок, але стало шкода ранити їх душі :) Тепер от сама уже колечко перебила...

Абажаю такі історії...

Приказка. Бразилія є найбільшим переробником паперу і алюмінієвих баночок у світі. Це гігантський бізнес найбідніших бразилійців - син/батько/дід впрягається у віз, а жінка іде збоку, збирає підходяще сміття і підпихає віз. Часом, якщо це зовсім бідняк і навіть не має жінки, за возом ідуть кілька собак (охороняти "скарби" вночі), поки власник спить під возом, запаркованим на тротуарі якоїсь вулиці.

Виглядає це приблизно так:

Казка (виключно із фактів). Солоней мав 27 років і працював збирачем сміття. Раз його дружині приснилось, наче він виграв якесь змагання з бігу. Тої неділі у їхньому місті Пенаполісі саме проходив місцевий марафон, і Солоней із цікавості пішов спробувати, що воно таке. Виграв 100 реалів (75 баксів). Потім друг випхав його на якийсь сан-паульський біговий тест, який Солоней пройшов, отримав стипендію і переїхав в Сан-Пауло тренуватись.

Два роки згодом, а саме сьогодні. Солоней виграв для Бразилії золоту медаль і сказав, що це подарунок для всіх збирачів сміття і для його міста. В Пенаполісі свято! Особливого драматизму ситуації додає той факт, що марафон був останнім шансом Бразилії виграти ще одну золоту медаль в Гуадалахарі і таки переплюнути "ерманосів".

Не наснись жінці збирача сміття саме у вихідні дивних снів, Бразіляндія би здула Аргентині на Панамериканських іграх і тошнилась би цим ще довго, принаймі до наступного чемпіонату світу з футболу або Олімпійських ігр :)

Current Mood: artistic

Із серії Аль-Джазіри Risking it All. Бразилійська Амазонія. Дитяче життя за п"ять доларів.

[Error: unknown template video]

Current Mood: peaceful

У сьогоднішніх сан-паульських новин (НЕ жовта преса), резюмований переклад:

Церкві Неба Освітленого Хреста суд постановив виплатити штраф у розмірі 4 тисячі баксів громадянину, у якого у 2005 році здохла корова. За словами очевидців і самого громадянина, церковні служіння були дуже шумними, а в один прекрасний день парафіяни почали стріляти салюти. Евандрова (=громадянинова) вагітна корова перестрашилась, вскочила у стіну, у неї стався викидень, а через два дні вона взагалі загнулась.

( як реагують бразилійці )

Не перестаю дивуватись, нащо деякі люди витрачають свій життєвий час на роблення всякого якпопало. Особливо мене жахають журналісти, зважаючи на те, то що вони мають прямий доступ до формування людських поглядів на світ. Наприклад, чому якийсь тлумок, який не володіє ні українською, ні анлійською мовами, ні гуглом, пише новини у Всеукраїнському Прес-Центрі?

Опус: У Бразилії виявили невідоме раніше дике плем'я
У джунглях Бразилії неподалік від кордону з Перу сфотографували невідоме раніше плем'я. Знімки доступні на сайті товариства Survival International, працівники якого і виявили його. Зображені на фотографіях індійці перебувають на низькому рівні розвитку. Вони харчуються маніокою і папайєю - корзини з такою їжею видно на знімках. Покриттям для житла індійці використовують пальмові гілки. Крім того, у них є металеві предмети (ножі, мачете та банки), ймовірно, придбані у інших племен, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на сайт Survival International.

"Невідоме раніше" плем"я моніториться FUNAI (спец. урядовий орган, який займається справами індіанців) уже 20 (!) років. Працівники Сервайвала всього лиш запостили репортаж БіБіСі, якому FUNAI лише зараз дозволив зняти це плем"я. Як можна в 5 лінійок "новини" вклепати 3 лінійки штампів, уму непостижимо. І це все обклеїти "індійцями". Не тягне це діло навіть на стажера-першокурсника - теоретично, мав би вміти хоч гуглом користуватись...

А зйомки ідозволили у відповідь на часту критику діяльності організацій, які займаються проблемами ізольованих племен, в основному, їхньою подальшою ізоляцією, що дюююже непросто. З одного боку, території, де вони живуть, треба захистити від золотостарателів і інших лісокористувачів, які просто відстрілюють індіанців, щоб під ногами не плутались і не заважали промислу. Тобто, оголосити зону заповідною. З другого, як тільки місцеві секти рознюхають, що з"явились нові кандидати у адепти, попруться туда проповідувати, збирати податі і маркувати свою територію. Ну, і з третього всякі інші прєлєсті цивілізації туда понесе - коли один із моїх еквадорських друзів-кечуа пропав у Німеччині (попав у лікарню), то решта чуть не в істериці мені дзвонили, щоб я шукала, бо "його зловили на органи". Звикли так у своїх джунглях. Так що FUNAI поклався на журналістів, щоб доказати, що вони не снігових людей охороняють, аж тут де не візьмись тлумок зі своїми п"ятьма копійками про індійців з банками...

В Бразіляндії в неділю вибори були. Президента таки у другому турі вибиратимуть, бо Маріна (колишня міністр довкілля) за два тижні умудрилась подвоїти свій рейтинг і не дозволити Ділмі (термінаторші з усіма задатками диктаторші) виграти у першому.

Зато от депутатів вибрали. Передвиборні кампанії - цирк на дроті. Менш освічену більшість брали на абордаж звуком, картинками і інстинктами. Ось, наприклад, інстинктивне передвиборче відео, яке вразило навіть мою загартовану бразилійськими реаліями уяву. Самий тріндєц в останніх кадрах, так що як уже зібрались дивитись, то мужайтесь - в кінці ДУЖЕ несподіваний бонус! Фраза, яка постійно вживається, означає "Ні, коханий, я не сам(а), я з Джеферсоном Каміло" (ім"я кандидата):

В результаті цирку найбільше в історії Бразилії голосів набрав клоун Тіріріка. Більш ніж півтора мільйони. Внизу кліп із промовою: Привіт, народ! Я Тіріріка з телевізора. Я прошу вашого голосу, бо я хочу стати федеральним депутатом і помогти усім, хто цього потребує, включно із моєю родиною. Що робить федеральний депутат? Насправді, я не знаю. Але якщо ви за мене проголосуєте, я вам скажу. Голосуй за Тіріріку, гірше, ніж вже є, не стане (це рифмований португальською слоган).

Сьогодні сан-паульський суд прийняв на розгляд справу про те, що Тіріріка неписьменний.

Упд. Джеферсона (він адвокат, кстаті :) не вибрали

Current Mood: enthralled

Бразилійська топоніміка базується в своїй переважній більшості на індіанських назвах (в основному, на тупí - наприклад, один із сан-паульських аеропортів, де постійні затримки через погодні умови, зветься Кумбіка = низький туман), в переважній меншості на іменах когось/чогось святого, як Святий Хрест (Санта Круз), а решта має всякі романтичні назви типу: столиця штату Основних Шахт (Мінас Жераіс) зветься Гарним Краєвидом (Бело Орізонте), а столиця штату Великої Південної Ріки (Ріо Гранде до Сул) - Веселим Портом (Порто Алегре).

Тільки що вернулась із Плоского Каменю (Ітапева), найбіднішого району святопавлівського штату. Тудою спочатку возили золото, потім копали шахти, потім пасли молочних корів, а тепер на тому, що лишилось від землі, вирощують кукурудзи і пшеницю, а на горбах і горах сосни на папір.

Індіанців, казали мені, від такої селяві не лишилось зовсім. Тим не менше, я полізла в якісь хащі за метеликом і знайшла маленьке чудо. Вірніше, два. Рибалили.

Старше продовжило переховуватись, менше вийшло покрасуватись :)

( портрет і краєвиди )

Profile

lanthilda

March 2014

S	M	T	W	T	F	S
						1
2	3	4	5	6	7	8
9	10	11	12	13	14	15
16	17	18	19	20	21	22
23	24	25	26	27	28	29
30	31

Syndicate

Page Summary

Про бЕндерівців і російський консулят у Сан-Пауло
Про людей, пост-мортем і "такі часи настали"
Культурні відмінності :)
Про таланти
Про рази
про бразилійський етикет
Про залишки колоніальної Бразилії
(no subject)
Про дивне
Про розцінки на опіум для народу по-бразилійськи
Новини мандей морнінга - асоціації з Україною
Про сємочки і бразилійців
Про Ніколсона в Бразилії
Про бразилійських столярів і високе мистецтво
Про батерфлай-ефект
Про річкових дітей
про Святого Дайми і корову
Про УКРІНФОРМ і індіанців
Про цирк
Про топоніміку, сир і краєвиди

Style Credit

Style: Indil for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated Jul. 20th, 2025 03:02 pm

Про Бразилію і всяке

Entries tagged with про людей

Про бЕндерівців і російський консулят у Сан-Пауло

Про людей, пост-мортем і "такі часи настали"

Культурні відмінності :)

Про таланти

Про рази

про бразилійський етикет

Про залишки колоніальної Бразилії

(no subject)

Про дивне

Про розцінки на опіум для народу по-бразилійськи

Новини мандей морнінга - асоціації з Україною

Про сємочки і бразилійців

Про Ніколсона в Бразилії

Про бразилійських столярів і високе мистецтво

Про батерфлай-ефект

Про річкових дітей

про Святого Дайми і корову

Про УКРІНФОРМ і індіанців

Про цирк

Про топоніміку, сир і краєвиди