Про Бразилію і всяке

Абажаю такі історії...

Приказка. Бразилія є найбільшим переробником паперу і алюмінієвих баночок у світі. Це гігантський бізнес найбідніших бразилійців - син/батько/дід впрягається у віз, а жінка іде збоку, збирає підходяще сміття і підпихає віз. Часом, якщо це зовсім бідняк і навіть не має жінки, за возом ідуть кілька собак (охороняти "скарби" вночі), поки власник спить під возом, запаркованим на тротуарі якоїсь вулиці. 

Виглядає це приблизно так:
       

Казка (виключно із фактів). Солоней мав 27 років і працював збирачем сміття. Раз його дружині приснилось, наче він виграв якесь змагання з бігу. Тої неділі у їхньому місті Пенаполісі саме проходив місцевий марафон, і Солоней із цікавості пішов спробувати, що воно таке. Виграв 100 реалів (75 баксів). Потім друг випхав його на якийсь сан-паульський біговий тест, який Солоней пройшов, отримав стипендію і переїхав в Сан-Пауло тренуватись. 

Два роки згодом, а саме сьогодні. Солоней виграв для Бразилії золоту медаль і сказав, що це подарунок для всіх збирачів сміття і для його міста.  В Пенаполісі свято! Особливого драматизму ситуації додає той факт, що марафон був останнім шансом Бразилії виграти ще одну золоту медаль в Гуадалахарі і таки переплюнути "ерманосів".

Не наснись жінці збирача сміття саме у вихідні дивних снів, Бразіляндія би здула Аргентині на Панамериканських іграх і тошнилась би цим ще довго, принаймі до наступного чемпіонату світу з футболу або Олімпійських ігр :) 

Виявляється, аргентинська Dios Salve a la Reina (God Save the Queen, там на сайті є їхнє аудіо) вважається одним із найкращих каверів Королеви. Ну, і "місією" своєю вважають tribute to Queen.
Дуже страшно йти. Але як тільки почула по радіо, що вони в Сан-Пауло, відразу купила білети. Ясно, що до Фредді цей Пабло не дотягне, але дуже вже хочеться хоч якось доторкнутись до Королеви. На форумах читала дуже задоволені враження. І музиканти місцеві казали, що "хароше". Ех... В четвер спробую.
Ніколи би не подумала, що щось таке мене може заставити сильно переживати. А от переживаю.

Когда последние птицы улетали на юг, Волчонок стоял на балконе, провожая их грустным вглядом. Впрочем, балкона у него не было. Зато были огромные серые глаза, в них отражалось небо. Далі