lanthilda | Recent Entries

Нічого не пишу про дотичні до політики теми, бо далеко від України і вважаю, що не маю морального права разглагольствувати з монітора. Але про сьогоднішнє написати не можу, бо продовження сюрреалізму...

В Бразилії карнавал. Сан-Пауло пустий, усі на океанах, п'ють, танцюють самби, більшість компаній і установ закрита і тд. Але наша гігантська сан-павлівська свідома діаспора таки вирішила провідати російське консульство. Авось працюють. Прийшли без свастик і екстрімів, бо країна не та. Поки домальовували плакати, прикотилась чорна-пречорна машина. Ми їй у відчинене вікно сказали "Нет войне", вікно тихенько зачинилось, машина в'їхала у ворота за 4-метровою стіною. Ми зраділи, що хоч консульство працює, не даремно йшли. Через п'ять хвилин (шість, щоб не збрехати) під'їжджає поліцейська машина з мигалкою. За нею ще одна. І так шість. І три мотоцикли.( Бо ж нас прийшло три сан-павлівські сотні )

У всьому штаті Сан-Пауло заборонили виготовлення і продаж іграшок у вигляді пістолетів.
( Вніманіє_вапрос - чому? )

Дивилась тут по роботі, кого за останній час занесли в "чорний список" рабовласників, і набачила цікавий графік про емігрантський склад сучасної Бразилії (= ті, хто живе у статусі легального іноземця, всього їх було близько 940 тисяч у 2012р):

Screen Shot 2014-01-06 at 6.35.50 AM

З португальцями все ясно, з японцями відносно теж (в Бразилії найбільша у світі японська діаспора), в іспанців криза, італійці здивували, китайці, дякувати Богу, теж...

Моя мама дуже здивувалась, що в Бразилії досі існує рабство. Причому, не тільки десь на загублених у просторі і часі фазендах, а в самому центрі Сан-Пауло - (в основному, болівійці) шиють за 50 центів, а то і задурно, дорожезні "брендові" шмотки для такої самої "еліти". Буває і зовсім треш - керують рабами-болівійцями китайці...

За десять хвилин дороги таксист розповів, що його мама нечистокровна індіанка, батько був морським інженером, з його мамою просто "мав випадок", а насправді в нього була інша сім'я, що він був старший від матері на 17 років, і що коли помер, то не залишив його нічого, а лише своїм офіційним дітям. Але він і судитися не хотів, бо нащо. (У відповідь на "гарне місто у вас").

Тільки що оготіві сказало, що в Бразилії 30 тисяч сімей хочуть всиновити дитину (яких по дитбудинках 44 тисячі). Згадала, як знайома, яка волонтерила один час в яслях для бідних сімей, розповідала, що діти туди приходять і відразу засинають - бо вдома вночі щурі бігають і вони бояться.

Current Location: Campo Grande

Бразилію я люблю просто так. Але часом і "за" - наприклад, коли Кіко з Андреасом (одні із найвідоміших хеві-метал гітаристів Бразилії, перший з Ангри, другий з Сепультури) наживо і в прямому ефірі грають отаке:

"" (Watch on YouTube)

Баійя (звідки Капітани Пісків). В Сан-Пауло в переважній більшості "чергових місць" натискаєш ґудзіка на машинці перед входом, отримуєш свій порядковий номер і просто чекаєш, поки він висвітиться на табло разом із номером віконця обслуговування. До Баійї ґудзіки ще не добрались :)

551339_506038409438329_1338127482_n

Любимий тег. Штати шпіонили за бразилійськими юзерами. Як - досі не ясно. Наш Міністр закордонних справ сказав, що надіслані американцями пояснення це недостатні відмазки, і тепер Бразилія надсилає ще один технічний запит :)

Тим не менше, Міністр комунікацій вже оголосив про плани запуску нового національного сателіта і нових підокеанських кабелів, що зв'язуватимуть Бразилію із Європою і Африкою - щоб американським црушникам тяжче шпіонити було. Акули, мабуть, не надивуються. Одні псіхи кабелі проводять, щоб їхній фейсбук ніхто бува не підслухав, інші скоро будуть підводними лодками в ці кабелі врізатись чи що. Деколи думаю, чи не легше аж таку цінну інфу вручну літаком передавати, ніж із підокеанськими кабелями ізгалятись. А переважна більшість юзерів аж пищить так хоче, щоб ними полюбувались, полайкали і пошерили.

Деколи сама собі не вірю, в якому світі живу :)

Current Mood: amused

Українська Кашоейрінья

Я довідався про те, що українська мова серед наших співвітчизників у Бразилії занепадає, а деякі старі діалекти зовсім зникають, і прагнув встигнути їх почути, - розповідає пан Адріан Лепкий. – А ще – показати реальне тамтешнє життя без прикрас, адже більшість українських переселенців живуть у селах і змушені важко працювати. Обрав Кашерінню – найменш розвинену, найбіднішу околицю українських поселенців у Бразилії. Уявіть собі картину: мобільний зв’язок у тих краях відсутній, радіо – ФМ – також, а дорога закінчується рікою й далі не продовжується. Телефон, один на всіх, висить на стовпі в центрі села, це єдиний контакт людей зі світом. До нього можна підійти й зателефонувати, коли ж телефонують комусь із мешканців Кашерінні, мусить хтось проходити повз і почути дзвінок, запитати, кого потрібно, і покликати потрібну людину. Якщо особа перебуває далеко, їй телефонують пізніше, поінформувавши про час дзвінка. Поштові повідомлення до Кашерінні не доходять: якщо й надсилають якусь кореспонденцію, її адресують лише на церкву. Відтак служителі храму, які проводять суботню школу, відносять кореспонденцію адресату. Однак мало хто пише туди листи: мешканці села роками не контактують з родичами…

Багато фоток на Флікрі

Провела кілька днів на задворках світу. Під болівійським кордоном, де наркотрафік, мізерія і всяке таке. Найсильніше враження, як не дивно, навіть не болівійське село, хоч діти у смітті під машинами ще довго перед очима будуть.

Вздовж траси, якою ми їхали, було багато збитих тварин. Бачила і мурахоїдів, і капібар, і лісових собачок. І ще було підрощене котеня ягуара, а коло нього - три машини. Зупинились (була із місцевою лісовою поліцією). Я по наївності подумала, що одна з цих машин малого збила, а інші зупинились помогти. Ан нєт. Просто котеня було збито гарно, без крові. І хоч, як потім виявилось, його вдарили ще вчора ввечері, здохло воно півгодини тому і ще не задерев'яніло. А отже УРА! можна було його піднімати на руки і обіймати, і воно висіло, як живе! І фотографуватись! І на інстаграми і фейсбуки, а там такі самі псіхопати тебе лайкають-лайкають… І таке щастя в очах у людей світилось, що я дивилась і думала, що я інопланетянин. Вперше в житті захотілось зблизька побачити дорослого ягуара - щоб котенятова мама з кущів вийшла. Хоча не знаю, чи і ягуар уже зможе витягти людей із цього нового світу ілюзій.

Лечу вчора нічною трасою в таксі. Всі вікна навстіж. Таксист каже - якщо ви не проти, можна, я вікна лишу відкриті замість кондиціонер включати? А то я зараз саме відходжу від простуди...

"Звичайно-звичайно". І задумалась про свою сихівсько-автобусну юність. Згадала одну діаспорську дівчинку з Америки. Вона повернулась зі своєї першої поїздки на історичну батьківщину, і питалась в мами, що то таке "протяг", за який всі в транспорті говорять :)

Дуже кльові два пости в Економісті про бразилійські комунікації :) Усе чиста правда :))) Без газєтру

What Brazilians say: Yes
What foreigners hear: Yes
What Brazilians mean: Anything from yes through perhaps to no

What Brazilians say: Perhaps
What foreigners hear: Perhaps
What Brazilians mean: No

What Brazilians say: No
What foreigners hear (on the very rare occasion a Brazilian say it): No
What Brazilians mean: Absolutely never, not in a million of years, this is the craziest thing I've ever been asked

What Brazilians say: The party will start at 8 o'clock
What foreigners hear: I should turn up around 8 o'clock
What Brazilians mean: If you arrive before 9 you'll catch me in the shower

Не встигла я перекласти деякі спостереження француза Олів'є про Бразилію, як побачила в

brasileiro_ru, що якась геніальна тревел-блоггерша газєти.ру перебрехала увесь його пост від власного імені, ще й назвала цю кашу Сан-Паулом (Олів'є взагалі в іншому штаті живе). Це ж який талант - зуміти передерти так, щоб із перших 3 слів ясно було, що плагіат.

Чуть более года назад я переехала в Сан-Паулу. За это время в моем блокноте накопилось достаточно заметок о жизни в самом крупном городе Южного полушария. Предлагаю их вашему вниманию. Если я в чем-то слегка преувеличила, то лишь для того, чтобы вы лучше могли представить жизнь в бразильском мегаполисе.

Прєувєлічіла так прєувєлічіла :))

… взагалі-то, очима і вухами француза Олів'є, але його спостереження дуже тру для переважної більшості іноземців, яким доводиться стикатись із бразилійською культурою :) Поперекладала лише, що сама помічала.

Пост назбирав поза дві тисячі коментів. Правда, його цікавіше читати тим, хто уже торкнувся живої Бразилії і хоч трохи розуміє мову :)

( Тим не менше, насолоджуйтесь :)) )

Current Mood: grateful

В Бразилії практично будь-що можна купити кредиткою, виплачуючи потім суму частинами. Як дороге, то десятками частин. Ну, там "купляйте пральну машинку Х! Ми ділим на 36 разів!". За "рази", ясне діло, треба платити відсотки. Як обмежитись 3-5 виплатами, то буде без відсотків. Стандартне питання на касі - "вам поділити?". Як просиш знижку в магазині (да, тут можна просити собі знижку навіть в магазинах дорогого одягу чи апаратури), то можуть ощасливити - а ми вам поділим на 5 разів без процентів!

Бразилійський автопром гребе гроші лопатою. Не лише тому, що простюшна модель машини тут дорожча, ніж її "повна" версія в Європі чи Штатах (податки високі), а в основному за рахунок фінансувань. Купуєш машину, за кілька років виплачуєш, тоді якраз "вже час міняти машину" (стандартна паулістська фраза), ідеш в концессіонарію, лишаєш свою, береш нову, різницю апять25 виплачуєш разами.

Заборгування бразилійського нового середнього класу, якому через "рази" звалились на голову блага цивілізації, величенькі. Наприклад, 46% зарплати приходиться віддавати на вплати кредитів.

Картинка - "перед тим, як посміятись з моєї машини, виплати до кінця свою!"

936651_646251148734608_984375393_n

За бразилійським ритуалом зустрічі або розмови по телефону треба не тільки побажати доброго дня, а обов'язково поцікавитись, як життя у співрозмовника.

Зазвичай буде так:

- привіт, все добре?
- все, а в тебе?
- теж, Богу дякувати!

Далі можна запитатись, як пройшли вихідні, якщо це понеділок. Або сказати "як там, багато біганини?" (дослівно) - в смислі, життя іде вперед :)?

Є менш офіційний варіант, вживається не по телефону, але в Сан-Пауло дуже часто - навіть на ділових напівофіційних зустрічах. Над дослівністю перекладу задумалась лиш вчора :)

Такий:

- як там? золотце?
- красотаааа!

прим.пер.: золотце - про ситуацію, а не співрозмовника, а "ааа" треба оптимістично потягнути :)

"Все добре" відповідається у будь-яких обставинах. Це не обмін інформацією, а нота, якою задають тон розмові. Після такої настройки легше розмовляється і тяжче конфліктується. Дійшло аж за три роки.

Current Mood: cheerful

За обідом ділилась враженнями з Марселою, з якою працюєм разом уже п’ять років, про одного спільного друга. Він теж працював з нами, а потім повернувся в Нічеччину. Кажу, ти знаєш, що наш німець уже не зустрічається з тою дівчинкою? “Да? А що сталось?”

Та, кажу, розповідав, що їй (бразилійці) тяжко було адаптуватись в Берліні... Ну, і крім проблем з мовою, виявилось, що вона ніфіга не вміє вдома робити, і цим дістала і себе, і його. Кажу, слухай, от ти собі уявляєш – ладно, прибирати людина не вміє. Але ж вона не вміла в супермаркет сходити! І впадала в прострацію, бо Ф. не знав, де “здати спідницю, щоб пришити ґудзик”. Кажу, уявляєш, які люди на світі є!

А вона колупається вилкою в арабському голубці і каже – ну, уявляю... Я от два роки тому, як заміж вийшла і в Сан-Пауло з Мінасу переїхала, теж не знала, як речі поскладати так, щоб вони в шафу влізлись... І в перші рази ми з чоловіком тратили по 300 баксів за один похід в супермаркет, бо не знали, що і скільки купувати. І ще я не знала, як мити посуд...

Кажу, дааа, ну ти і буржуйка... А вона – та це у нас Мінасі нормально. Служниці були такі дешеві, що практично кожна сім’я середнього класу мала.

Потім я їй розповіла про уроки праці і конспекти про те, як робити бутерброди і шити фартухи. Марсела делікатно сказала, що їй ці уроки би страшно пригодились...

Я їй про всяк випадок розповіла, що на світі ще і не таке буває - в мене от колись був одногрупник, який не знав, хто такий Вінні-Пух.

В одної знайомої москвички колись зламалась пралька. Вона безнадійно провозилась кілька годин і в нервах пішла до сусідки - каже, а, вона мені вічно пропонує послуги по привороту мужиків, то от хай машинку краще справить, бо дістала. Справила. Потім ми пили пиво, і знайома каже: "Ти дивись, у цій Бразилії магія в повітрі літає, он аж пральку пробрало".

Відкриваю щойно газету. Не палп фикшн, а нормальну. Згадую Маріну:

"Таємниця голів. Де знайшли голови".
В інформаційну епоху в одному з найбільших мегаполісів світу за кілька днів серед білого дня на входах будинків розклали вісім черепів. Сьогоднішній з"явився прямо на Паулісті, на вході у будинок посольства Південної Африки. І він там пролежав від восьмої ранку до четвертої, аж поки поліція не забрала. Народ ходив, питався, що за інсталяція, фотки робив.

Інші на днях поклали перед мормонськими церквами і перед консульствами Чехії і Росії. Поліція спокійненько пояснює: "Виглядає на духовну роботу (прим.пер. тут це так і називають - духовною і роботою). Спосіб, у який підкинули черепи під посольства і церкви, вказує на замовлену ворожбу для отримання влади. А оскільки не було типових місцевих атрибутів типу свічок, дохлих тварин і їжі, це вказує на європейське походження "роботи". Афро-бразилійські макумби не послуговуються залишками людського тіла.

Заспокоїли, що черепи старі, десь накопані.

Стаття закінчується оптимістичним "таємниця продовжується". Квест, однако...

Літом у нас дощі зазвичай пообіді. Дощі це коли за 10-15 хвилин із вулиці робиться отаке:

Screen Shot 2013-03-08 at 7.31.42 PM

Сьогодні так було, вчора. 240 км заторів по місту і тд. Мене фізично не зачіпає, бо ходжу на роботу пішки і живу на горі. Ну, з ніг рікою може збити, якщо в "дощ" спробувати дорогу перейти (плавалі-знаєм).

Зато кілька днів тому у трансформатор коло мого будинку попала блискавка і спалила замки в під'їзді і гаражі. Думаю, нічого собі - не мала більше куда попасти посеред мегаполісу. А сьогодні от вона попала у трансформатори від метро і зіпсула рух на двох лініях.

Полізла читати про місцеві блискавки. Виявляється, Бразилія світовий чемпіон по блискавках - за рік гине сто людей і робиться шкоди майже на півмійльона доларів. В Сан-Пауло минулого року їх "випало" в районі 15 штук на квадратний кілометр.

( ще парочка )

Колись писала, що в Сан-Пауло з 2007 року за законом, відомим як Чисте Місто заборонена уся зовнішня реклама встановлені ліміти розмірів фасадних вивісок з назвами. Тепер-от назад трошки реклами буде...

Щоб позбутись роботи за доглядом автобусних зупинок і електронних годинників, міськрада придумала їх "віддати" приватним компаніям. Ті їх митимуть-ремонтуватимуть, і за це зможуть здавати місце на рекламу (крім цигарок і алкоголю). Враховуючи, що це єдиний вид зовнішньої реклами в мегаполісі, попит буде шалений. Теоретично, на нових зупинках буде розклад руху транспорту, а на електронних годинниках-градусниках (більшість з яких зараз показує або ЕРРОР або взагалі щось ліве) ситуація на дорогах... Ще теоретично, частина коштів за рекламу йтиме на утримування громадських туалетів. Годинники робитимуть аж французи (?).

Краса неземна буде отака:

Цікаво, що вийде на практиці...

Profile

lanthilda

March 2014

S	M	T	W	T	F	S
						1
2	3	4	5	6	7	8
9	10	11	12	13	14	15
16	17	18	19	20	21	22
23	24	25	26	27	28	29
30	31

Syndicate

Page Summary

Про бЕндерівців і російський консулят у Сан-Пауло
Про зброю в Сампі
Про еміграцію в Бразилію
Про дітей
(no subject)
Про бразилійську самоорганізацію
Про шпіонів і акул
Про Бразилію, якої я ще не знаю
Про людей, пост-мортем і "такі часи настали"
Культурні відмінності :)
Про Бразилійців Економістом :)
Про таланти
Про Бразіляндію очима іноземців
Про рази
про бразилійський етикет
Про залишки колоніальної Бразилії
что-где-когда по-бразилійськи
Про бразилійські блискавки
Бразилійські військові киці
Про Чисте Місто

Style Credit

Style: Indil for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated Apr. 23rd, 2025 09:57 am

Про Бразилію і всяке

Recent Entries

Про бЕндерівців і російський консулят у Сан-Пауло

Про зброю в Сампі

Про еміграцію в Бразилію

Про дітей

(no subject)

Про бразилійську самоорганізацію

Про шпіонів і акул

Про Бразилію, якої я ще не знаю

Про людей, пост-мортем і "такі часи настали"

Культурні відмінності :)

Про Бразилійців Економістом :)

Про таланти

Про Бразіляндію очима іноземців

Про рази

про бразилійський етикет

Про залишки колоніальної Бразилії

что-где-когда по-бразилійськи

Про бразилійські блискавки

Бразилійські військові киці

Про Чисте Місто