Про Бразилію, якої я ще не знаю

[lanthilda]

Українська Кашоейрінья

Я довідався про те, що українська мова серед наших співвітчизників у Бразилії занепадає, а деякі старі діалекти зовсім зникають, і прагнув встигнути їх почути, - розповідає пан Адріан Лепкий. – А ще – показати реальне тамтешнє життя   без прикрас, адже більшість українських переселенців живуть у селах і змушені важко працювати. Обрав Кашерінню – найменш розвинену, найбіднішу околицю українських поселенців у Бразилії. Уявіть собі картину: мобільний зв’язок у тих краях відсутній, радіо – ФМ – також, а дорога закінчується рікою й далі не продовжується. Телефон, один на всіх, висить на стовпі в центрі села, це єдиний контакт людей зі світом. До нього можна підійти й зателефонувати, коли ж телефонують комусь із мешканців Кашерінні, мусить хтось проходити повз і почути дзвінок, запитати, кого потрібно, і покликати потрібну людину. Якщо особа перебуває далеко, їй телефонують пізніше, поінформувавши про час дзвінка. Поштові повідомлення до Кашерінні не доходять: якщо й надсилають якусь кореспонденцію, її адресують лише на церкву. Відтак служителі храму, які проводять суботню школу, відносять кореспонденцію адресату. Однак мало хто пише туди листи: мешканці села роками не контактують з родичами…


Багато фоток на Флікрі