про друзів, дзен і трояндову хату

Колись один мій друг мене дзенським питанням озадачив. Опиши свій будень. Ну, як ти там в своїх бразіляндіях живеш. От прокинулась вранці - що ти бачиш, чим снідаєш, як ідеш на роботу, чим починаєш робочий день і всяке таке. Я задумалась, і відтоді безповоротно почала звертати увагу на дрібнички життя. Раптова осмисленність буття чи як там його. Enlightment приключився. Другу тепер на тому світі не скучно - я щодня, як ворона, по сторонах роззираюсь і докладую, що бачила-відчувала. Справді, не знаю, чи можна залишити про себе більшу пам"ять, ніж отакі-от веселі щоденні розмови.
Так от. Кусочок мого дня. 2 хвилини майже кожного ранку.



( Місце дії - авеніда Пауліста, бразіляндська П'ята авеню.= )