Караул

Спілкувалась я тут вчора з одним сурінамським консулом, черменом лісо-"добувної" компанії з китайським капіталом, зарестрованої на гонг-конгській біржі, із кількома сотнями тисяч гектарів лісів у Монголії, Росії і Бразилії. Бразилієць із польським прізвищем із єврейської громади Сан-Пауло. Акцент мій він ідентифікував на першій хвилині розмови і радісно повідомив, що його бабця з Києва. Що вона була дуже крута, закінчила київський універ буквально перед революцією і вільно говорила 9-ма мовами.
Кажу, а російську чи українську розумієш? Каже, ні. Я тільки знаю одну пісню, яку нам бабця співала. І веселенько так: упапабиласабакаонєйолюбіл... Каже, що, знаєш таке? Я сидю, очима хлопаю, кажу, ну да, знаю. А він моєму колезі: видно, й досі бабці своїм дітям цю пісню співають, он бач майже через сто років вона теж знає...