Культурне. Ритуал знайомства

[lanthilda]

Знайомилась із парочкою москвичів. Латиносні обіймання-цілування при зустрічі чи знайомстві стали настільки природніми, що вчора "зависла". Ця парочка в Бразилії недавно, а попередня телефонна розмова лакмусувала "дистанційність" і деякі інші нац.особливості, які після довгого перебування в латинській культурі сильно відчуваються. Так що при зустрічі на фізичний ice-breaking не наважилась, знаючи про стандартне ставлення до цілуватись_лізуть_всі_підряд_панімаєш. Панічно думала, що робити. Подавати руку чомусь здалось повним ідіотизмом - усе-таки по телефону вже балакали, та й "свої" як не як. Було б це не у Бразилії, голову собі не морочила б. А так сказала "привет" і стояла в лижах на асфальті.
На щастя, прощались уже по-людськи :)
Зворотньо-культурний шок, шолі?..

Comments

[lanthilda.livejournal.com]

тааак... пріплилі :) а як неофіційно знайомляться в Україні, звиняйте за дурне питання?

[hudzyk.livejournal.com]

я жодного разу не бачила, щоб дівчина тисла руку новим знайомим, яким вона була представлена у, скажімо, нічному клубі або барі.(хлопці - ще може бути, а дівчини - ніколи). кажуть "прийємно познайомитися" у кращому випадку, а так "привіт" і так і стоять, як ти писала, в лижах на асфальті:)

[lanthilda.livejournal.com]

ну, припустим, простягати руку я теж практикувала :) від німців набралась. це мені здавалось набагато кращим початком знайомства, ніж привіт і мовчанка.
тепер уже "рука" теж перейшла в суто діловий початок.
здається мені, що і у нас мав би бути якийсь ритуал зустрічі чи знайомства, бо дуже вже цей "привіт" нєлєпий при близькому розгляді чи порівнянні. тільки що це було і де воно, це "ето"?

[hudzyk.livejournal.com]

диви, що я знайшла: http://mudry.livejournal.com/77030.html
пише хлопець