lanthilda | про Бію, піонів і ягуарів

Словом, як писала в попередньому пості, мені треба було злітати в гості до Бії. Це Біїна мама із її старшою сестрою

і з впольованим ягуаром

Прилетіла. Забрав з "аеропорта" її казейро - людина, яка керує прислугою дому. Тіпа-менеджер.

Тут ми пили сік і балакали про колись і тепер.

Як я писала у попередньому пості, Бія перед цим два тижні гасила пожежі на своїх землях. Вони перетворились на отакий жах

Пішла дивитись на техніку, якою гасили, набрела на будиночок піонів. Воно більше схоже на бараки, і я б, мабуть, впала у типову грінгівську мораль про "бідний нещасний пригноблений робочий клас", якби ніч перед тим не пробалакала із цими ковбоями на фазенді, де жила. Власник збудував їм чудесний гуртожиток зі свіма зручностями. Вони уже другий рік звикнути не можуть. Кажуть, що це для баб туалети в кімнаті і взагалі усі ті комфорти :) Не по-мачівськи. Одні із найщасливіших людей, яких я бачила. У мирі зі собою і оточенням. Люблять своїх коней і простори. Як я на них набрела, валялись на землі, відпочивали від пожеж. Фоткати їх не хотілось, тільки їхній інвентар.

Не втрималась від свого дурного питання про ягуарів. Один казав, що його Бог врятував. Стояв дивився на ягуариху на другому боці річці, а ззаду підійшов самець. Каже, що втікав (на коні, ясне діло, бо пішки і не розігнався б), і коли той уже був зовсім близько, "Бог йому сказав кинути капелюха". Коли оглянувся, ягуар стояв над капелюхом.