Про Джонні

[lanthilda]

Vira-lata португальською це таке створіння, що "перевертає-консервні-банки". Застосовується, в основному, до котів і собак, і часом до людей. Моя віралата, яка офіційно називається Джонні, а у вузькому колі своїх знайомих Shotyrobish-ом, півроку тому безвилазно сиділа блохастим і вухастим кошеням у клітці притулку. Поки я розглядала інших кошенят, це вчепилось в мене реп"яхом і без себе не випустило. Створіння виросло в елегантного чорного кота, який так досі і ходить за мною хвостом по хаті, чекає в душі, дозволяє бавитись собою як іграшкою, лиже руки і ніс і лізе обійматись кожні п"ять хвилин. Із собачими замашками типу носіння апортів, скаканням по воді, біганням за своїм хвостом і зустрічанням на дверях зі скаканням на руки. Не-собачими замашками типу краденням-і-їдженням сирого шпінату і шоколадних вафель. Ну, і котячими, звісно - спанням в пральній машині, ловленням риби в акваріумі, складанням всякого барахла під ліжками, ходженням із паперовими пакетами на голові і тд.
Словом, зібралась я в місцеві гори Serra de Mantiqueira (по-індіанськи - ліс, де народжуються ріки). Почитала в інтернеті, що "коти територіальні, прив"язані до свого місця більше, ніж до людей", послухала знайомих "ти що, кіт не собака, лиши йогов дома, не муч" і що "коти ненавидять переїзди" і взяла свого перевертатора-консервних-банок зі собою. Єдине хазяйке-на-заметку: щоб кіт не обстругав машину на траверсах грунтовою дорогою, його всього-навсього треба перед тим не нагодувати і накрити клітку, щоб йому не мерехтіло в очах.
А так ми чудово провели три дні, гуляючи водоспадами (створіння залізло по шию в річку, подумало-подумало, і вирішило все-таки не плавати) і джунглями.





Тут ми жили. Вхід на паузаду

 

Наш мажорський не-намет


Чарівний вказівник напрямків. Особливо, в сутінках після трьох годин петляння горами із напівздохлим котом під педалями.


Шишково-медовий магазин із машиною часу (насправді, це уже чищені шишки араукарій, їх можна варити і пекти)





Араукарія (сосна бразіляндська)



Німецький готель в хащах. Кажуть, тут дуже багато німців по горах у свій час поховалось. Ходять легенди навіть про підводні лодки, які нацистів сюди позавозили, коли ті втікали, але це вже інша історія.



Конячий паркінг і місток через річку зовсім як на Прикарпатті



Гуцул із клунками



Гори перед дощем

Comments

[spam-do-boga.livejournal.com]

ранкове прочитання цього посту усміхає) на цілий денб, сподіваюсь. бо у нас тут шось погода зіпсулась

[lanthilda.livejournal.com]

:) тут дубар. я он в пальто вчора шпацерувала навіть :)

[spam-do-boga.livejournal.com]

у нас дубар теж. але безпальтовий

[civet-cat.livejournal.com]

У меня был похожий кот-Арнольд. Эта порода -отличные ловцы птиц. Я бы побоялась тащить кота в такую даль, ты рисковая :)Отличный репортаж.

[lanthilda.livejournal.com]

порода :) этой породой все приюты забиты, бразильцы черных котов боятся :(
да я просто своего кота знаю, он сам в даль тащится будем, только чтоб поглазеть по сторонам и на руках у меня посидеть :)

[autonomus.livejournal.com]

Маленький пантер.

[lanthilda.livejournal.com]

он уже на коленях не умещается :) маленький... :)

[out-of-time-man.livejournal.com]

Перевертатель и Шотыробыш - это великолепно :) Прикольно, что кот оказался путешественником по натуре. Матроскин без полосок:)

Википедия утверждает, что в тех горах в своё время отсиживался некий доктор Менгеле... И наверняка много другой мрази калибром поменьше.

[lanthilda.livejournal.com]

Бе, почитала про Менгеле. Каву сиджу нюхаю замість пити, щоб Ошвіца запах перебити. Похоронений в Ембу. Я там любила бувати, але після описів його експериментів більше не вийде.
Да, я багато всяких історій чула про нацистів. І про ці лодки підводні. Якби не мій панічний страх усього, зв"язаного з WW2, то порозпитувала б людей, вони тут вільно говорять, без політкоректності. А так просто обходжу десятою дорогою ресторани-паузади із німецькими іменами в горах. Особливо, у таких віддалених місцях. Хоча ті справжні уже, мабуть, всі вимерли, а діти, які тут серед бразилійців виросли, зовсім інші.
Мені того в Бразилії так добре, що нема європейського духу війни. Всі ці місцеві криміналітети стихійні - дитячі войнушкі порівняно з відточеною ідеологічністю і маніпулюванням нашої супер-цивілізованої Європи. Я тут вчора обідала з колишнім директором бразілійської аеро-космічної агенції і одним віп-дядьком з міністерства науки і технологій, обоє дуже важливі в "кліматичних" переговорах. Розповідали про ці цілі переговори - методи, інтереси і тп, європейські. Зрозуміла, що я ще психологічно до Бонна і ООНа не готова.

[out-of-time-man.livejournal.com]

Тю, я почему-то был уверен, что Менгеле разделил судьбу Эйхмана.

Что же, готовься... :) Закаляй дух:)

[lanthilda.livejournal.com]

Нє, він втопився тут поблизу СП, в Бертіозі. Коли Айхмана ловили в Аргентині, цей втік в Бразіляндію. І 20 років ще тут прожив.

[out-of-time-man.livejournal.com]

Жил на проценты с золота партии или подрабатывал в местной поликлинике? :D

[lanthilda.livejournal.com]

найгірше, що друге :) в тому містечку, де він подрабатывал, досі кожна п"ята жінка родить синьооких-білявих близнюків.

[out-of-time-man.livejournal.com]

Во как... Чем объясняют такую плодовитость?

[lanthilda.livejournal.com]

Тобто, не кожна п"ята жінка, а на кожні п"яті роди близнюки приходяться.
По одній із версій, він там їм якісь ліки робив. По іншій, це просто генетика така в тому містечку.
Але остаточної нема жодної. Так що непонятно.

[m-colacorta.livejournal.com]

Ой, мне сначала показалось, что пантера. Только потом заметила ошейник и лучше разглядела. Красивый кот. :)

[lanthilda.livejournal.com]

кот передавал спасибо :)

[fantaziyka.livejournal.com]

Обожаю араукарии! Они мне напоминают гигантский укроп:))))