Про топоніміку, сир і краєвиди
Oct. 29th, 2008 08:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lanthildaБразилійська топоніміка базується в своїй переважній більшості на індіанських назвах (в основному, на тупí - наприклад, один із сан-паульських аеропортів, де постійні затримки через погодні умови, зветься Кумбіка = низький туман), в переважній меншості на іменах когось/чогось святого, як Святий Хрест (Санта Круз), а решта має всякі романтичні назви типу: столиця штату Основних Шахт (Мінас Жераіс) зветься Гарним Краєвидом (Бело Орізонте), а столиця штату Великої Південної Ріки (Ріо Гранде до Сул) - Веселим Портом (Порто Алегре).
Тільки що вернулась із Плоского Каменю (Ітапева), найбіднішого району святопавлівського штату. Тудою спочатку возили золото, потім копали шахти, потім пасли молочних корів, а тепер на тому, що лишилось від землі, вирощують кукурудзи і пшеницю, а на горбах і горах сосни на папір.
Індіанців, казали мені, від такої селяві не лишилось зовсім. Тим не менше, я полізла в якісь хащі за метеликом і знайшла маленьке чудо. Вірніше, два. Рибалили.
Старше продовжило переховуватись, менше вийшло покрасуватись :)
Посиділа-побалакала із місцевим дядьком - послухала про його життя (він із колишніх безземельних селян, вони правдами-неправдами відвойовують в уряду непродуктивні землі, селяться там і виживають, як можуть, але це вже для наступної байки), про ціни на молоко, на сосну, про те, що корови, як і міндобрива, сильно подорожчали, а "срані капіталісти продовжуть платити копійкі за молоко". Про те, що його хотіли поштрафувати за те, що він зрубав у своїй резерві (за законом, ділянки із природнім лісом не можна чіпати, але вона у нього займає не законних 20 відсотків помістя, а уси 40) два дерева на паркан для корів. Питався, чи не знаю я, що таке карбонові кредити, бо йому казали, що існує одна установа, яку можна попросити платити трошки за цей ліс, що він нерубаним тримає, "бо ці люди з міст навипускали в повітря бруду, повирубували ліси кругом себе, короче, наробили гімна, а я тепер не можу два дерева зі своєї власної землі зрубати..." Питався, чи я не можу когось знайти, хто знає ту (чарівну) організацію. Питалась, про що він мріє (да, з простими людьми дуже легко і щиро про такі речі говориться навіть з першого разу). Казав, про кооперативний сирзаводчик, щоб (срані) капіталісти не копійки за молоко платили, а ринкову ціну за сир. Ех.
Капіталіст приїхав по молоко:
Один із альтернативних заробітків - випічка деревного вугілля. Казали, що домовляються із лісозаготівельними компаніями збирати гілки і відходи після рубки.
Тільки що вернулась із Плоского Каменю (Ітапева), найбіднішого району святопавлівського штату. Тудою спочатку возили золото, потім копали шахти, потім пасли молочних корів, а тепер на тому, що лишилось від землі, вирощують кукурудзи і пшеницю, а на горбах і горах сосни на папір.
Індіанців, казали мені, від такої селяві не лишилось зовсім. Тим не менше, я полізла в якісь хащі за метеликом і знайшла маленьке чудо. Вірніше, два. Рибалили.
Старше продовжило переховуватись, менше вийшло покрасуватись :)
Посиділа-побалакала із місцевим дядьком - послухала про його життя (він із колишніх безземельних селян, вони правдами-неправдами відвойовують в уряду непродуктивні землі, селяться там і виживають, як можуть, але це вже для наступної байки), про ціни на молоко, на сосну, про те, що корови, як і міндобрива, сильно подорожчали, а "срані капіталісти продовжуть платити копійкі за молоко". Про те, що його хотіли поштрафувати за те, що він зрубав у своїй резерві (за законом, ділянки із природнім лісом не можна чіпати, але вона у нього займає не законних 20 відсотків помістя, а уси 40) два дерева на паркан для корів. Питався, чи не знаю я, що таке карбонові кредити, бо йому казали, що існує одна установа, яку можна попросити платити трошки за цей ліс, що він нерубаним тримає, "бо ці люди з міст навипускали в повітря бруду, повирубували ліси кругом себе, короче, наробили гімна, а я тепер не можу два дерева зі своєї власної землі зрубати..." Питався, чи я не можу когось знайти, хто знає ту (чарівну) організацію. Питалась, про що він мріє (да, з простими людьми дуже легко і щиро про такі речі говориться навіть з першого разу). Казав, про кооперативний сирзаводчик, щоб (срані) капіталісти не копійки за молоко платили, а ринкову ціну за сир. Ех.
Капіталіст приїхав по молоко:
Один із альтернативних заробітків - випічка деревного вугілля. Казали, що домовляються із лісозаготівельними компаніями збирати гілки і відходи після рубки.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2008-10-30 01:03 pm (UTC)Пригадую, давно в історичних книгах про 1920-ті роки натикався на документи, які свідчили про сильне невдоволення українських селян цінами на їхню продукцію.
Про причини цього: http://readbookz.com/book/170/5270.html
"Із середини 20-х років внаслідок того, що держава була монополістом у закупівлі селянського хліба, а отже, могла визначати рівень заготівельних цін, виникли так звані «ножиці цін» — ціни на промислову продукцію були значно вищими, ніж на сільськогосподарську. Тому, якщо товарна частина зернової продукції у валовому зборі в 1923—1924 pp. становила 26,2%, то в 1925—1926 pp. — 20,9%. Товарність сільського господарства знижувалася, виникали кризові явища в хлібозаготівлях. Селяни не бачили перспективи і не були заінтересовані нарощувати товарне виробництво навіть в умовах непу, хоча на початку його запровадження вони підтримували цю політику".
Фото гарні. Добре доповнюють звіт. Маленькі індіанці видно дуже тобі вподобали - аж цілі три фото їм присвятила. ;)
no subject
Date: 2008-10-30 06:24 pm (UTC)