Про Порто Сегуро

[lanthilda]

Провела тиждень на батьківщині капітанів піску - в Баійї. Тільки не в Сальвадорі, а в Порто Сегуро. Місті, з якого 500 років тому почалась Бразилія.
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))

Типовий південно-баійянський пейзаж. Ще корів бракує, вони бродять збоку.






Евкаліптові плантації


Пристойні хати (непристойні навіть не хотілось фотографувати)


Індіанська алдея (поселення)




Це старий центр міста. Порто Сегуро означає безпечний порт - він захищений від океану рифами (чорна лінія в морі).



Тут я відходила після культурного шоку




Транкозо (єдина фотка якого внизу), можна сказати, один із "баійянських тигрів"  -  п"ять років тому тут було затуркане село без доріг навіть, зараз стало богемним (і страшенно дорогим навіть для сан-паульських цін) місцем із бутіками для іноземців. Їдеш серед усіх цих вигонів з коровами, в"їжджаєш в село, ще трошки їдеш серед обдертих магазинів (думаючи, і по що сюди приїжджають іноземці) і раптом попадаєш на казкові вулички. В сон майже. Здається, що справді попав у 400 років назад. Тільки підсвітки дуже вже чудові. У мене саме там сіла батарейка камери. Єдине місце, фотографії якого жалію, що не зробила.

 

Comments

[dock-who.livejournal.com]

Невже через мої матюки і галицьку Гвару?

Я так рідко пишу, буває звичайно.
Сам сумую за Львовом сидячи в ньому самому.
Вибач я троха для себе виясню, ти ото приблизно якого вікового періоду?
Памятаєш Домову кухню?
http://piglet1276.livejournal.com/60720.html#cutid1

Ну або там Газету Ратушу?
http://www.ji.lviv.ua/n47texts/47-zmist.htm

[lanthilda.livejournal.com]

я твого "вікового періоду" :), а не у Львові останніх сім років. да, в Домовині бувала і перший раз був майже ідентичний цьому лінку :))) безмежне здивування від проходження через кухню і ще безмежніше від внутрішніх підземельних фантасмагорій :))) мені тоді було страшно ніяково, бо мені гидко було із тих стаканів пиво пити :))
ратуша не відкрилась :(

[lanthilda.livejournal.com]

я тут подумала нарахунок "Сам сумую за Львовом сидячи в ньому самому" - а тобі що теж здається, що того домовинно-періодного Львова вже нема? чи це мені лише тут в бразіляндіях так? чи це просто старістьнерадість і за тінейджерством скучно?

[dock-who.livejournal.com]

я вишуковую по Львову кабаки до яких не проникло експрессо і варять каву.
Вийти в центр попити вина також насолода з неможливих.
може я просто сумую за МОЇМ львовом)