Про карнавал очима православного священика

[lanthilda]

Про карнавал раніше не писала, бо байдужа як до самого карнавалу, так і до Ріо (в якому толком і не була). Оце afric_dymon озадачив, що я думаю про статтю.  Писана вона православним священиком, який живе в Ріо („нецензурований” оригінал із кількома додатковими абзацами лежить на Радонежі).

Мета статті і цільова аудиторія чітко вказані на початку: помочь разобраться православным христианам, что же такое на самом деле современный «Бразильский карнавал», откуда он произошел и чем, по существу, является. Тому постараюсь не зачіпати основні тези автора про «карнавал як похідну від грецьких вакханалій і єгипетських обрядів» (насправді, зв"язок і так ясний – що мені не ясно, то чому б паралель не провести із рідною і набагато краще знайомою Маслєніцей?) і не реагувати на зверхність і всякі ханжества.

Отже, карнавал – це справді одне із найважливіших свят року: для бідняків це можливість тимчасово вирватись із обідраної буденності і танцювати у кольоровому світі фантазій (карнавальний костюм португальською = фантазІя). Для багатших, які не люблять карнавалу, це 4-5 вихідних viajando = подорожі (уже десь писала, що жителі великих міст часто на вихідних їдуть геть із міста).  

До написаного у статті они идут на карнавал для того, чтобы иметь возможность раз в году пройти в своих «нарядах» на виду у публики в бешеном ритме самбы и тем самым, пусть даже в толпе и только на час оказаться в центре всеобщего внимания хочеться додати: так, для бідних це велике – і доступне їм – свято. Тільки вони не хизуються перед іншими, «оказываясь в центре внимания» - вони насолоджуються і самбою своєю, і «нарядами», і вболіванням за свою школу, і усім піврічним процесом підготовки.

 Країна справді зупиняється на час карнавалу (пригадалась севільська ферія – ідентичний робочий розпорядок). І по телевізорах справді постійно транслюються десфіле (до речі, напрошується аналогія із дефіле мод – насолода для іншого прошарку населення, але теж присутня «незрозуміла музика», «наряди» і т.д.). Люди (особливо, бідніші – ті, для кого карнавал свого роду життя, тоді як для багатших – полюбуватись) дуже вболівають за «свої» школи. Трошки менше, ніж за футбольні команди.

 Тепер про сам карнавал. Оскільки на карнавалі в Ріо ніколи не була, то пишу коментарями до статті, а не власними враженнями.

 Около середины ХIХ века под влиянием Католической Церкви карнавал, как вид развлечения был запрещен. Полного его искоренения, однако, не произошло.

Бразилійська Вікі каже, що „розгули” пробували цивілізувати, „імпортуючи” паризькі бали і маскаради, а також тримаючи їх під котролем поліції. Ще каже, що із 1830 року було видано серію заборон, які завжди були безрезультатними. Про роль Церкви у цьому замовчується. Як на мене, то заборона мала б ініціативуватись швидше мерією, ніж Церквою.

Крім того, для простого народа, бывших рабов и их потомков самой привлекательной частью празднеств всегда были и остаются поныне примитивная музыка, танцы и выпивка на улице справедливе не лише для бразилійців, а усього, пардон за неполіткоректність, плебсу.

 В 1916 году были написаны музыка и текст для первой самбы специально для карнавала.

Позанудствую, але перша карнавальна музика була написана на 18 років раніше цією сеньйорою (відомою ще і тим, що після прокляття від власного батька за втечу від чоловіка, вона стала першою жінкою в Бразилії, яка отримала офіційне розлучення, ну і, ясне діло, була страшенно критикована чоловічим населенням Ріо).

 Школы самбы не являются школами танца в полном смысле слова. Эти корпорации, объединенные либо местом проживания, либо тщеславной мыслью выиграть карнавал, состоят из танцоров, музыкантов, барабанщиков, певцов, спонсоров, депутатов.

 Тщеславность ігноруєм. Школа самби складається із груп (алас), кожна з яких має свій костюм:

<-- із „батерії” (барабанщики);

„передової комісії” із +- 15 чоловік, які презентують школу якоюсь театральною або хореографічною постановкою;

„баяни” (= „тьотьки з Баійї”, Баійя - штат Капітанів піщаних кар”єрів) – традиційна і найважливіша ала карнавалу (це зазвичай старші негритянські жінки у „круглих” спідницях);

„алегорії” – ( у статті „повозки”) „костюмовані” машини із величезними декорованими платформами;

„пассісти” („элитные танцовщицы, иногда почти без одежды” у статті – не знаю, свідомо чи підсвідомо так охрещені), особливість яких у безперервному самбуванні (взуття у них на страшенно високих каблуках, то може, зазначена автором статті елітарність проявляється саме у цьому таланті), тоді як інші али зайняті хореографіями-театрами. І ще одне. Людина, яка уже 6 років живе в Бразилії, та ще й в Ріо, мала б уже зрозуміти відношення бразилійців як до тіла взагалі, так і до тіла на карнавалі. Із першим - повний бзік, друга у світі країна по к-сті пластичних операцій (це не в сенсі добре вс погано, а до того, що вони дуже переймаються красою тіла) і, думаю, у першій десятці країн по к-сті людиногодин, проведених у спортзалах усіх видів. Мати відкритий купальник на пляжі так само природньо, як і мати гарне тіло в ньому. Тим не менше, топлес - "це дико", а від можливості передягатись прямо надворі коло басейну (як це часто роблять німці) приводить їх в ступор "від дикості цих європеців". Стосовно другого - так, танцівниці часто бувають зовсім без одягу - і на самбодромі це природньо, бо "це такі у нас жінки гарні". На мій смак, зіркове дефіле напівроздягнутих цеглолицих і анорексичних модельок набагато непристойніше по своїй суті, ніж красиві і радісні бразилійки на карнавалі.

"Королева батерії” – найкраща танцівниця, часто це якась актриса – наприклад, Жуліана Паес

сам местре і „прапороносиця” школи

Є ще ала дітей і "основний співак", але не знайшла їхніх фоток.

Каждая школа представляет одну, выбранную ею тему: политика, природа, спорт и т.д. Темы должны быть узнаваемыми, т.е. бразильскими. Для раскрытия темы школа придумывает песню, костюмы, танцы.

 Наприклад, цьогорічна школа-чемпіонка Бейжафлор (=колібрі) представила Африку і африканців (свого роду подяку предкам). Тут  є відео поганої якості, але ідея справді дуже красиво виконана – гігантські африканські звірі, танцюристи в африканських костюмах і величезний колібрі-символ школи на „повозці”.

Подражать карнавалу Рио-де-Жанейро пытаются и другие города Бразилии – Сан Пауло, Сальвадор, Ресифе. В Сальвадоре, столице штата Баийя, где преобладает черное население весьма популярны «афроше» – плясуны африканского происхождения.

Бразилійці кажуть, що карнавал в Сальвадорі набагато менше комерціалізований і набато своєрідніший в силу культурної спадщини. А Сан-Пауло не «пытается подражать», а просто підтримує свій карнавал, що, думаю, у найближчому майбутньому зробить його не біднішим і не менш видовищним від каріокського.

 К этому следует добавить, что несмотря на принимаемые администрацией города меры по обеспечению безопасности, в означенный период оживляются разного рода грабители и аферисты, жертвами которых чаще всего становятся наивные иностранцы. Смертельные случаи за неделю карнавала исчисляются десятками. Причины разные: убийства туристов с целью ограбления, передозировка наркотиками, алкогольные отравления.

Не виправдовуючи злодіїв, все-таки скажу, що «оживляются» вони не лише в бразилійський карнавал, а в кожну масову подію в кожній країні. Кількісно їх в Ріо, звичайно, більше, але багато із туристів їдуть саме в пошуках секс-драгз чи не дотримуються місцевих правил безпеки, що і призводить до багатьох жертв.  Ну, і знову ж таки не можу промовчати відностно алкогольных отравлений під час Маслєніци.

 
Нарахунок реклами, вкладених грошей і розчарувань. Не знаю, що саме аж на 5 абзаців дістало автора в рекламі і комерціалізації карнавалу. Кожен продає свій товар, як уміє. Якщо ж турист розраховує, що реальність якоїсь країни вкладеться у його власні про неї уявлення, то він сильно розчарується не лише в бразилійському карнавалі. Не кажучи уже про те, яким глибоким буде розчарування, якщо очікуєш «зрозумілої» музики чи не-африканських мотивів в Ріо.

 Цены на номера в гостиницах поднимаются в 2-3 раза. Туристическая, сувенирная и ресторанная индустрия изо всех сил стараются выжать из туристов как можно больше.

Ще піднімаються ціни на літаки. Словом, відбувається усе те, що відбувається в інших туристичних місцях планети в пік туристичного сезону, яким є і бразильський карнавал.

Словом, враження від статті - навіть я зі своєю нелюбов"ю до карнавалу, якби я його вживу бачила, могла б написати тепліше, а не із такою зверхністю до "дикунів" країни, де я живу.

Comments

[svitovyda.livejournal.com]

Цікаво було почитати, дякую. Самої статті не читала (та й бажання нема - алергія в мене останнім часом на православну обмеженість). А ти, видно, таки цікавишся речима, перш ніж про них говорити =)

[lanthilda.livejournal.com]

стаття на фоні практичної відсутності інфи про Бразіляндію (хіба в тур.довідниках), може, комусь і цікава. але якщо вифільтрувати звідти усі яка_дикість_цей_карнавал, то залишиться шоста частина тексту. та й та із характерним присмаком :)

[svitovyda.livejournal.com]

Я чомусь подібне і навіть гостріше чую все частіше там, де це стосується православ'я (переважно в Росії)... Там під православними хоругвами скіни йдуть з арматурою когось бити, там науковці Росії жаліються на те, що церква перешкоджає розвитку науки і нормальній освіті, там б'ють на сполох, що школи повально йде під вплив церкви... Таке враження, що людям зі всіх сил намагаються вибити з голови здатність думати, а втокмачують при тому примітивні догми, завдяки яким легко маніпулювати людьми, і агресію :(
Мені від того страшнувато стає!

[lanthilda.livejournal.com]

не думаю, що саме православ"я тут "причому". під хоругвами будь-якої ідеї можна бити, перешкоджати і впливати, будь то релігія, кока-кола, футбол чи глобальне потепління. головне знайти якусь об"єднуючо-"больову" точку. потім причесати-приправити під свої інтереси і готово - народ зараз зомбований, думати не вміє, захаває тільки так.
думати стосується навіть не якихось філософських речей, а і зовсім простих, до речі.

[svitovyda.livejournal.com]

Та так, просто кажу: останнім часом такі-от тупізми найбільше про православ'я чую :(
Жодна релігія не має нав'язуватись, і жодна не має диктувати людині її розвиток. Взагалі будь-що диктувати - має спонукати і вказувати можливий шлях, завжди лишаючи людині право вибору.

[lanthilda.livejournal.com]

на тобі ще трохи тупізмів. як на мене, то це зоопарк...
http://orthodoxia.livejournal.com/75324.html?nc=111

[svitovyda.livejournal.com]

Мда, вражає...