![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lanthildaВчора виявилось, що серед моїх місцевих знайомих є 60-річна тьотка, яка недавно скочила з парашутом і 80-річна бабця, яка неписьменна. Ще ніколи не зустрічалась із такими "варіаціями" людей, тому було страшенно дивно їх відкрити серед відносно близьких знайомих.
Про першу: крім того, що вона вільно балакає англійською (що мене дуже тішило на початку бразілійської епопеї) на цікаві теми, вчора вона додатково виросла в моїх очах: 1) з приводу парашуту, 2) вона єдина із відомих мені бразилійців, хто не лише знає, що таке кава* по-турецьки, а й готує її вдома, 3) дала мені телефон своєї російсько-угорсько-німецько-єврейської подруги, щоб я проконсультувалась, як робити тісто для вареників в бразилійських реаліях (засихає на 5-му зліпленому варенику).
* (про те, як бразилійці готують каву)
Бразилійці страшно гордяться своєю кавою. Міф про чудесність бразилійської кави і справді стійкий. Перші дні у Бразилії понаєхавші впадають у звиклий ступор - коли рушаться міфи, у які вірив усе життя, воно й справді якось не віриться... (ну, там приблизно як легенда про Анди і Кордільєри із шкільної географії). Якщо лаконічно, то те, що купують представники середнього і нижче-середнього класу, як на мій смак - вугілля із певним запахом кави. Бразилійці, крім того, що просто кавою гордяться, вони ще й гордяться "сильністю" (концентрованістю) своєї кави. Чим перепаленіше-чорніша кава і чим більше її насипається для приготування, тим вона "сильніша" - і, значить, "краща". Оскільки заварку із вугілля пити проблемно, туди насипають цукру - чим більше, тим "краще". Процес приготування тут виглядає так: беруть термос, ставлять на нього лійку з паперовим фільтром, насипають майже цілий фільтр кавового вугілля і заливають це окропом. Потім засипають багато цукру. П"ють це-з-термоса довго, і якщо воно таки нарешті застигне, розігрівають у мікрохвильовці. Процес розвалення міфу для мене був жахливо гірким (п"ю каву без цукру, або із дуже малою його к-стю) і потворним (як кавоманці-естету для мене присутність при процесі приготування була ножем в серце).
Ага, про цукор. Усі солодощі тут страшенно солодкі - теж діє принцип "чим солодше - тим краще". Звичайно, що за домінуючим смаком цукру ще щось уловити практично неможливо.
Усе це, звичайно, не означає, що тут нема доброї кави (таки знайшла - та, яка іде на експорт і продається, логічно, в дорогих магазинах) чи добрих солодощів. Але чомусь здається, що міф про добру каву має базуватись на популярно-щоденному рівні, а не на дорогих магазинах.
Про неписьменність (неграмотність? безграмотність?). Ніколи не знала, що існує поняття функціональної безграмотності. Це коли знаєш букви і можеш їх скласти до купи, але що усе це означає, поняття не маєш. Наприклад, це як я читаю на кечуа :) Кілька знайомих слів, в результаті взагалі нічого не ясно, хоча вимовити написане можу добре. Так от. Виявилось, що в Бразилії зовсім неписьменних 8%. А функціонально неписьменних... 76% Теоретично знала, що таке буває - виявилось, що усе це буває довкола мене. І довкола мене ходять люди, які не вміють прочитати інструкцію до скороварки. Вчора, як дізналась, що дона Августа, в якої частенько буваю вдома, не вміє читати, прозріла. Раптом іншими очима подивилась на понатикані по місту банери про "альфабетизацію" і "експрес-проходження курсу початкової школи із виданням сертифікату". Треба сходити в пункти альфабетизації, подивитись, як вони знаходять і залучають до навчання неписьменних людей...
Ще вчора була річниця відміни рабства - у 1888.
Про першу: крім того, що вона вільно балакає англійською (що мене дуже тішило на початку бразілійської епопеї) на цікаві теми, вчора вона додатково виросла в моїх очах: 1) з приводу парашуту, 2) вона єдина із відомих мені бразилійців, хто не лише знає, що таке кава* по-турецьки, а й готує її вдома, 3) дала мені телефон своєї російсько-угорсько-німецько-єврейської подруги, щоб я проконсультувалась, як робити тісто для вареників в бразилійських реаліях (засихає на 5-му зліпленому варенику).
* (про те, як бразилійці готують каву)
Бразилійці страшно гордяться своєю кавою. Міф про чудесність бразилійської кави і справді стійкий. Перші дні у Бразилії понаєхавші впадають у звиклий ступор - коли рушаться міфи, у які вірив усе життя, воно й справді якось не віриться... (ну, там приблизно як легенда про Анди і Кордільєри із шкільної географії). Якщо лаконічно, то те, що купують представники середнього і нижче-середнього класу, як на мій смак - вугілля із певним запахом кави. Бразилійці, крім того, що просто кавою гордяться, вони ще й гордяться "сильністю" (концентрованістю) своєї кави. Чим перепаленіше-чорніша кава і чим більше її насипається для приготування, тим вона "сильніша" - і, значить, "краща". Оскільки заварку із вугілля пити проблемно, туди насипають цукру - чим більше, тим "краще". Процес приготування тут виглядає так: беруть термос, ставлять на нього лійку з паперовим фільтром, насипають майже цілий фільтр кавового вугілля і заливають це окропом. Потім засипають багато цукру. П"ють це-з-термоса довго, і якщо воно таки нарешті застигне, розігрівають у мікрохвильовці. Процес розвалення міфу для мене був жахливо гірким (п"ю каву без цукру, або із дуже малою його к-стю) і потворним (як кавоманці-естету для мене присутність при процесі приготування була ножем в серце).
Ага, про цукор. Усі солодощі тут страшенно солодкі - теж діє принцип "чим солодше - тим краще". Звичайно, що за домінуючим смаком цукру ще щось уловити практично неможливо.
Усе це, звичайно, не означає, що тут нема доброї кави (таки знайшла - та, яка іде на експорт і продається, логічно, в дорогих магазинах) чи добрих солодощів. Але чомусь здається, що міф про добру каву має базуватись на популярно-щоденному рівні, а не на дорогих магазинах.
Про неписьменність (неграмотність? безграмотність?). Ніколи не знала, що існує поняття функціональної безграмотності. Це коли знаєш букви і можеш їх скласти до купи, але що усе це означає, поняття не маєш. Наприклад, це як я читаю на кечуа :) Кілька знайомих слів, в результаті взагалі нічого не ясно, хоча вимовити написане можу добре. Так от. Виявилось, що в Бразилії зовсім неписьменних 8%. А функціонально неписьменних... 76% Теоретично знала, що таке буває - виявилось, що усе це буває довкола мене. І довкола мене ходять люди, які не вміють прочитати інструкцію до скороварки. Вчора, як дізналась, що дона Августа, в якої частенько буваю вдома, не вміє читати, прозріла. Раптом іншими очима подивилась на понатикані по місту банери про "альфабетизацію" і "експрес-проходження курсу початкової школи із виданням сертифікату". Треба сходити в пункти альфабетизації, подивитись, як вони знаходять і залучають до навчання неписьменних людей...
Ще вчора була річниця відміни рабства - у 1888.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-05-14 09:10 pm (UTC)ха, це ж найцікавіше! ось таблиця відповідників між палі (одним із пракритів - народних мов Індії часу, коли санскрит "придумали") та російською / українською:
http://dhamma.ru/paali/etimolog.htm
- а що? тобі теж таке подобається
знаю кілька сотень слів, десь мабуть півтисячи + базове розуміння граматики
так виходить, що я потрохи палі вчу.
no subject
Date: 2007-05-14 09:40 pm (UTC)кажуть, що в кечуа теж є санскритські слова, але про це читала на "около-научном" рівні, а сама ще не добралась
no subject
Date: 2007-05-14 09:57 pm (UTC)Мене нещодавно оце "індо-європейство" проперло. За найпоширенішою серед науковців "курганною гіпотезою", жили собі прото-індо-європейці там де зараз Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Ростов і Астрахань... Вірили у те, нащадками чого стали грецька та римська античні релігії, слов'янське, балтське, германське, кельтське язицтво, Веди та Авеста, та й сучасне християнство суттєвих ІЄ впливів зазнало. І вирушили рочків з 4 тисячі тому вони у мандрівку... За дві з половиною - три тисячі років дійшли до Індії, спустившись із гір сучасного Афганістану та Таджикістану.
- кажуть, що в кечуа теж є санскритські слова, але про це читала на "около-научном" рівні, а сама ще не добралась
маячня, думаю. псевдоаналогій багато бачив.
no subject
Date: 2007-05-15 10:59 am (UTC)маячня, думаю - мабуть, із тієї ж уфо-серії, що і "невідома група крові інків"