Про "менталітет" :)

Підходжу до автобусної зупинки, а там усі чоловік 30 нервуються, заглядають на дорогу і підсвистують. По шестиполосній дорозі між машинами бігає спаніелька і махає хвостиком. Самій млосно стало, але під машини за ним не полізла. Собак якимось чудом перебіг дорогу назад. Де його і зцапали ті, хто був найближче. Коротше, зловила його за шкірку і пробую на руки взяти, щоб мінімальними покусами обійтись, заодно соображаю, як це явитись зараз додому із перестрашеним спаніелем, коли треба коробки на завтрашній переїзд допаковувати. Усе це я додумати не встигла, бо відразу підбіг якийсь дядько і поміг собака нейтралізувати. Одночасно зупинилась машина із якоюсь сеньйорою, яка сказала, що вона бідно-щасливого спаніеля забере, бо у її сестри є зоомагазин поблизу, може, господар туди прийде. Усе це відбувалось під щасливі "дякуватибогу" автобусочекачів, переважна більшість яких відразу збіглась помагати рятувати дурного собака :)

Зайшла в автобус, а там шум, гам і молодий регіт. Думаю, інтересно, а тут кого рятують? Підлітки з екскурсії повертались і, користуючись свободою, кричали в вікна перехожим всякі дурниці, залицялись до дівчат в автобусі і всяке таке. Ну, думаю, зараз почнуть балакати старші жіночки, які діти неправильні пішли. Ан нет. Жіночки почали обговорювати із щирими усмішками, як прикольно живеться, коли молодий :) Можна кричати дурниці в вікна і не думати, як платити рахунки :))

Із цього всього йшла додому із перманентною усмішкою, на яку мені всі зустрічні відповідали тим самим і вітались :))