Літала

вперше на сессні. Оцій


 

( пробувала сфотографувати свою тінь )

Безуспішно (ага, камера винна :)) пробувала сфотографувати свою тінь там внизу (її трошки видно, але погано).

( пробувала сфотографувати свою тінь )

Ще ночувала в старезному (по бразіляндських стандартах) готелі із привидами. Привидів проспала, бо була дуже змучена. Але трохи пострашилась, бо у величезному будинку були лише 3 подорожніх, рахуючи мене. Коридори закручені і з автоматичним освітленням. Треба спершу зайти в темний, щоб воно включилось. Ввечері повернулась, вахтер (чи як його там) у бремстокерському шепелявому стилі сказав, що він уже все закриває і виключає, і якщо мені щось треба, то дзвонити по такому-то телефону. По дороге с облаками і автоматичними лампочками шарахнулась в одному із коридорів від лицарських лат (думаю, історії про привидів походять саме із цього коридору). Добралась до своєї кімнати, мобільний в тих же бремстокерських традиціях був безсигнальним (да, усе це відбувалось в місцевих карпатах, Зеленогір"ї, Мончі Верджі), а вахтер на мої дзвінки не відповідав. Телефон, ясне діло, функціонував лише за посередництва вахтера. Так що забила на усю цю трансільванську екзотику і пішла спати. Правда, про всяк випадок із включеним світлом :)

( Далі те, що побачила вранці зі свого балкону )

( Бонус )