Про сенсорний сад

[lanthilda]

Місячної давності. Але хай висить.

Виявила для себе існування неймовірної речі. 

Саду для незрячих. Зустрічаючи на вулицях собак-поводирів, дивуюсь їхній витримці і розумінню своєї роботи. Щоразу в ліфті, натискаючи свою кнопку, пальцем торкаюсь брайлівського відповідника, безнадійно пробуючи запам"ятати хоч щось. Майже щодня бачу, як на вході метро когось незрячого підхоплюють службовці станції і доводять до вагону. Сама час від часу переводжу когось через дорогу. Але усе це йде звично-паралельно із іншими думками. А кілька днів тому побувала в саду для незрячих. Паралельність думок досі не функціонує :) Була у відрядженні на фабриці етично-проблематичної продукції, яка скупила 100 га довколишніх фазенд і зробила там екологічний парк із маркованими стежками для пішоходів, велосипедистів і офроудів.
 

Екскурсія по лісі на території міста. Ну це таке... Кайзервальд теж на території міста. Те, про що пост:


Воно на фотці ніяке. Та і так ніяке. Особливо, в дощ. Але коли закрити очі... Наступає измененное сознание і всяке таке. Потім гуглила. Виявляється, є рекомендації по монтажу такого саду. Навіть список рекомендованих рослин. Із "інакшою" текстурою, запахами... А в озерце можна запхати руки по лікті і ловити лілії. Зачаровує.