мабуть я мало жахів вислухав ;). хоча бразильці давали купу корисних порад щодо того як поводитись і де не ходити - нічого до чого б я не додумався сам, ну хіба шо окрім поради ніколи не чинити опору і віддавати все що просять - було якось не по собі, що ті дітлахи як у фільмі, дійсно абсолютно без гальм і без жодної ідеї про цінність людського життя..
до фавел я не заходив, звісно, а так - місто як місто, адже всі спалахи насильства потопають у 10(чи скільки там)мільйонному місті і ймовірність стати жертвою не така вже й велика (хоча мабуть і більша ніж у СП): фотоапарата я на пузі не носив, тож мабуть мені за 3 дні пощастило, лише одного разу зайшов до якоїсь трущоби, там до мене причепівся п'яний хлопчина в трусах, дай грошей мовляв, ну дав йому два реали, пішов далі (але таки встиг страшенное перелякатись :)) - а от winnaloushe якось ішла собі за мапою і зайшла до тунелю (там же ж гори-скелі посеред міста), і так тим тунелем і пройшла - а наші бразильці як дізнались, з ними ледь інфаркт не трапився, виявилось шо в тих тунелях багато всяких небезпечних бомжів.. змушували потім її контрольно дзвонити щодня з таксофонів їм у СП :)
а якось з французами вночі тусувались на копакабані, вони побігли купатися, а я лишився на березі - теж було стрьомно: хвилі по 3 метри, пацанів у темряві не видно, на пляжі нікого.. але якось усе обійшлося.
зате там на кожному кроці продають свіжий сік з мільйона різних фруктів (90% невідомих :)) по 1-2 реали за склянку - це був просто перманентний екстаз.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-05-21 11:57 am (UTC)до фавел я не заходив, звісно, а так - місто як місто, адже всі спалахи насильства потопають у 10(чи скільки там)мільйонному місті і ймовірність стати жертвою не така вже й велика (хоча мабуть і більша ніж у СП): фотоапарата я на пузі не носив, тож мабуть мені за 3 дні пощастило, лише одного разу зайшов до якоїсь трущоби, там до мене причепівся п'яний хлопчина в трусах, дай грошей мовляв, ну дав йому два реали, пішов далі (але таки встиг страшенное перелякатись :)) - а от
а якось з французами вночі тусувались на копакабані, вони побігли купатися, а я лишився на березі - теж було стрьомно: хвилі по 3 метри, пацанів у темряві не видно, на пляжі нікого.. але якось усе обійшлося.
зате там на кожному кроці продають свіжий сік з мільйона різних фруктів (90% невідомих :)) по 1-2 реали за склянку - це був просто перманентний екстаз.