Про бразилійських столярів і високе мистецтво

Здала в майстерню гобелен клімтового Поцілунка, щоб натягнули на підрамник і раму зробили. Сьогодні приходжу забирати. Дивлюсь, колечко, щоб на стінку вішати, отак прибито:



Кажу, "Хлопці, як же ж я це на стіну вішатиму?"
Диииивляться.
Кажу, "Ну з якого ж ви боку колечко причепили?"
Доходить.
Кажуть, "Аааа, так ми тут десять хвилин сперечались, з якого боку його прибивати. Вирішили, що все-таки жінка зверху..."
Тепер я диииивлюсь.
Знов доходить.
Кажуть, "Ну бачиш, де в неї ноги - як би вона знизу була??"

І в цей момент - спеціально не придумаєш - по радіо включається європейський хіт бразіляндського походження (не знаю, чи се творєніє і на Україні популярне):

Переклад (дослівний, інакше весь бразилійський підхід до справи втратиться):

Матка-боска, матка-боска*, так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму, 
Смачненька, смачненька,
Так ти мене вб"єш, 
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму.

В суботу на дискотеці
Народ почав танцювати
І пройшла найгарніша дівчина,
І я осмілився і заговорив

Матка-боска, матка-боска*, так ти мене вб"єш,
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму, 
Смачненька, смачненька,
Так ти мене вб"єш, 
І як я тебе візьму, і як я тебе візьму.

і так ще 4 рази. 

матка-боска* - насправді, це тяжкоперекладне висловлення багатьох емоцій одним словом: nossa - це "наша", від "Наша Сеньйора Апаресіда", вона ж (Чорна) Марія, покровителька Бразилії. Коли треба висловити захоплення, страх, повагу, голод, радість, жаль, любов і всі інші емоції, скорочено кажеться "наша", nossa. Мене спочатку це дохиляло, тепер уже сама так розмовляю.

Вирішила не шокувати їх гіркою правдою, що насправді ніхто не зверху і це просто поцілунок, але стало шкода ранити їх душі :) Тепер от сама уже колечко перебила...