Про батерфлай-ефект

Абажаю такі історії...

Приказка. Бразилія є найбільшим переробником паперу і алюмінієвих баночок у світі. Це гігантський бізнес найбідніших бразилійців - син/батько/дід впрягається у віз, а жінка іде збоку, збирає підходяще сміття і підпихає віз. Часом, якщо це зовсім бідняк і навіть не має жінки, за возом ідуть кілька собак (охороняти "скарби" вночі), поки власник спить під возом, запаркованим на тротуарі якоїсь вулиці. 

Виглядає це приблизно так:
       

Казка (виключно із фактів). Солоней мав 27 років і працював збирачем сміття. Раз його дружині приснилось, наче він виграв якесь змагання з бігу. Тої неділі у їхньому місті Пенаполісі саме проходив місцевий марафон, і Солоней із цікавості пішов спробувати, що воно таке. Виграв 100 реалів (75 баксів). Потім друг випхав його на якийсь сан-паульський біговий тест, який Солоней пройшов, отримав стипендію і переїхав в Сан-Пауло тренуватись. 

Два роки згодом, а саме сьогодні. Солоней виграв для Бразилії золоту медаль і сказав, що це подарунок для всіх збирачів сміття і для його міста.  В Пенаполісі свято! Особливого драматизму ситуації додає той факт, що марафон був останнім шансом Бразилії виграти ще одну золоту медаль в Гуадалахарі і таки переплюнути "ерманосів".

Не наснись жінці збирача сміття саме у вихідні дивних снів, Бразіляндія би здула Аргентині на Панамериканських іграх і тошнилась би цим ще довго, принаймі до наступного чемпіонату світу з футболу або Олімпійських ігр :)