Про Порто Сегуро

Провела тиждень на батьківщині капітанів піску - в Баійї. Тільки не в Сальвадорі, а в Порто Сегуро. Місті, з якого 500 років тому почалась Бразилія.
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))

( ще фотки )