Карнавальній шизі присвячується

Зараз надворі пора року, коли Сар-Пауло найгарніший. А найгарніший він (воно?), коли порожній. Тобто, в карнавал. Паулісти втікають із міста (я вже колись писала про феномен під назвою viajar, подорожувати тобто - найтиповіше проводження продовжених вихідних паулістами, коли сідається в машину і рулиться або на пляжі, або в маленькі містечка, або в гори), і всюди тихо-спокійно, вранці майже не видно смогу, не чути гуркоту і гальм навіжених мотобоїв (хлопці на мотоциклах, які розвозять пошту-документи-піццу-ітд), ніхто не кричить з вікон "ГООООЛ!!!!!", не вламується в метро... Пречудесне місто, словом.

Так от про карнавал. Про це свято плоті, екск"юзімуа, минулого року писала. Нічого нового не додам, бо досі на самбодромі не була, а в Сальвадор, на жаль, цього року не попаду (у столиці Баійї, кажуть, найживіший карнавал, а все, що мене цікавить в карнавалі, це етнографічність). Зате написали, проілюстрували і прокоментували двоє френдів:
marynakb карнавал в Курічібі і карнавал в Сан-Пауло - частина1 і частина2
brasileiro_ru  тут і тут (сприйняття карнавалу дуже схоже на моє - це ніби пояснення, чого мені ліниво самій писати :)

Інджой!