Так - бо культура така. У нас таке привітання лише між друзями, тут - між всіма, включно із першим знайомством. Коли приходиш на якусь забаву, спочатку треба привітатися зі всіма присутніми. Якщо їх відносно небагато (ну, скажімо менше 20 :), треба до кожного підійти-привітатись(познайомитись)-обійняти-поцілувати :) Коли тебе із кимось знайомлять, те саме. За виключенням офіційних зустрічей. До речі, частенько після офіційних зустрічей прощання уже теж відбувається у такий спосіб. Наприклад, пішла я на співбесіду - зі мною привітались за руку, попрощались поцілунком. Не завжди, але часто. У письмовій переписці на другий-третій раз у кінці ставлять теж уже не "з повагою", а "цілую" або обіймаю. Чоловіки чоловікам пишуть лише друге, якщо це не батько або брат. А звідки взялося - не знаю. Перше, що приходить в голову - соціальна поведінка тварин :) Друге - ice-braking, після якого швидше входиш контакт з людиною (мабуть, не стільки льодоламання, скільки ламання "персонального простору" і підпускання на ближчу дистанцію).
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-03-12 02:23 pm (UTC)А звідки взялося - не знаю. Перше, що приходить в голову - соціальна поведінка тварин :) Друге - ice-braking, після якого швидше входиш контакт з людиною (мабуть, не стільки льодоламання, скільки ламання "персонального простору" і підпускання на ближчу дистанцію).