Багато разів дивилась, як в Ріо на пляжі рятувальники з гелікоптера сачком виловлюють народ, який течією не підпускає до берега. Останнього разу хвилі величезні були, і гелікоптер висів буквально кілька метрів над водою, не знаю, як його не  збило, з гвинта вода летіла. І кожного разу так переживаю за тих бідолах, що забуваю про фотік. 

Сьогодні от в новинах кажуть, що в Ріо двохметрові хвилі і знову куча народу топилась.


Так що згадала і знайшла відео, як це виглядає. Хоч таке робиться дуже часто, майже щодня, все-одно кожного разу усім на березі нервово. А тим, хто в воді, точно чекається на волшебніка в червоному вертольоті.

Провела півдня, "працюючи руками" в лісі. Тропічному, в тропічну жару. Поряд із полями кани (= цукрової тростини), одним із основних заробітків селян в Бразіляндії. Чуть не здохла, пардон муа. Не знаю, як люди там працюють цілими життями, в набагато гірших умовах і т.д. Не кажучи уже про залізти-потім-машину-з-кондиціонером. Рефлексії, як відісплюсь. Внизу відік із тих, які мені дуже близькі :) [Error: unknown template video]

Просто чудова пара :) Захоплює буквально кожен їх виступ (там по лінках, як кому теж сподобалось)
[Error: unknown template video]

[Error: unknown template video]