![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Були на селі...
Їздила на весілля на південь. На півдні живуть німце- та словя"нобразилійці. Тому ходила вулицями, як зачарована - через оточуючі фізіономії здавалось, що я не то в Польщі, не то в Німеччині. Німецьку, до речі, чути регулярно. Наприклад, сиділа в книгарній кав"ярні, а за сусіднім столиком жіночки типу Меріл Стріп, тільки трошки старші, причепурені і наманікюрені, пліткували по-німецьки, попиваючи капучіно з бісквітами.
Живописний штат Ріо Гранде ду Сул населений не менш живописними гаушос (хтось добрий переклав українською, але малавата будіт, при нагоді допишу) - українцям мав би бути знайомий чаєм мате (тут зветься шімароном, який п"ють бомбільєю із куйї).
Пиття цього чаю - цілий ритуал. Ним починають день в офісі і навіть прямо на вулиці (гаушо на переході - в процесі ранкового шімарону. Дяпчик на світлофорі анімований: поки червоний, то стоїть, але коли зелений, то спочатку так повільненько йде, а потім починає потрохи підбігати, а потім зовсім біжить, аж поки не стає червоним. Ми так задивились на це чудо, що дружно двома машинами заблудились):
Живописний штат Ріо Гранде ду Сул населений не менш живописними гаушос (хтось добрий переклав українською, але малавата будіт, при нагоді допишу) - українцям мав би бути знайомий чаєм мате (тут зветься шімароном, який п"ють бомбільєю із куйї).
Пиття цього чаю - цілий ритуал. Ним починають день в офісі і навіть прямо на вулиці (гаушо на переході - в процесі ранкового шімарону. Дяпчик на світлофорі анімований: поки червоний, то стоїть, але коли зелений, то спочатку так повільненько йде, а потім починає потрохи підбігати, а потім зовсім біжить, аж поки не стає червоним. Ми так задивились на це чудо, що дружно двома машинами заблудились):
Ну, куйю я собі вибрала симпатичну - із сердечком, звіздочкою і іншими мажорськими родзинками:
Але насправді, все зовсім не так індивідуалістично. Шімарон п"ється ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ КУЙЇ (вона має власника, який і відповідає за початок церемонії, але потім іде по руках). Аналог люльки миру. Ну, чи навіть точніше - нашого "п"ю до тебе - пий здоровий". Коли до хати приходять гості, шимарон готує господар дому. Вранці в офісі ним завідує власник куйї. Він нагріває воду, заливає в термос, і починає пити-до. Запускає по коло куйю із термосом.
Далі найцікавіше :) Після процедури насипання трави мате, установки бомбільйї (яку, починаючи із цього моменту, не можна більше зрушувати з місця, бо заб"ється) і заливання гарячою водою починається обряд пиття. По-перше, треба пити до дна. Тобто, поки там вода не закінчиться (не так уже й багато там тої води поміщається). По-друге, туда не можна пускати бульки - як тільки почало квакати, бо вода закінчилась, треба йти по термос, заливати нову воду і передавати далі. Так от. Шимарон із кожною наступною заправкою не гірший, а кращий. В цьому одна із "ідей" - передавати далі краще, ніж пив сам :) Передавати далі шимарон, поки він не заквакав, ніззя - вважається неповагою.
Чому називається куйя. Бо робиться із одноіменного фрукта. Куйї, або Lagenaria vulgaris. Гарбузика, тобто:
Купувала я свій гарбузик в ковбойському магазині:
Там ще багато всякого гарного добра продавалось, тапків і валіз:
На весіллі було на диво весело. На санпаульських наварочєних дорожезних весіллях вічно тоска зєльоная - довжелезні плаття, круглі столики на 6 осіб, офіціанти розносять їжу, мужчини окремо обговорюють незнающо (по місцевих мачістських звичаях я маю тусуватись із жінками), жінки обговорюють такі мраки, що я, в основному, концентруюсь на пиві.
На гаушському весіллі спочатку виступив місцевий танцювальний колектив (їх спеціально запросили показати запрошеним паулістам, як танцювати!), потім була вечеря (і не всякі дурацкі ронделлі з горгонзолою, а запечена картопля і тушена капуста!), а потім були... танці! І не самба і навіть не фого, а наші гопанки у гаушському виконанні. Я від щастя забула про фотоапарат...
Трошки місцевості. Вулиця із волохатими деревами:
Ріг, який мені чомусь до болю нагадав Калуш:
А чому сабж поста так називається, бо там отак:
Але насправді, все зовсім не так індивідуалістично. Шімарон п"ється ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ КУЙЇ (вона має власника, який і відповідає за початок церемонії, але потім іде по руках). Аналог люльки миру. Ну, чи навіть точніше - нашого "п"ю до тебе - пий здоровий". Коли до хати приходять гості, шимарон готує господар дому. Вранці в офісі ним завідує власник куйї. Він нагріває воду, заливає в термос, і починає пити-до. Запускає по коло куйю із термосом.
Далі найцікавіше :) Після процедури насипання трави мате, установки бомбільйї (яку, починаючи із цього моменту, не можна більше зрушувати з місця, бо заб"ється) і заливання гарячою водою починається обряд пиття. По-перше, треба пити до дна. Тобто, поки там вода не закінчиться (не так уже й багато там тої води поміщається). По-друге, туда не можна пускати бульки - як тільки почало квакати, бо вода закінчилась, треба йти по термос, заливати нову воду і передавати далі. Так от. Шимарон із кожною наступною заправкою не гірший, а кращий. В цьому одна із "ідей" - передавати далі краще, ніж пив сам :) Передавати далі шимарон, поки він не заквакав, ніззя - вважається неповагою.
Чому називається куйя. Бо робиться із одноіменного фрукта. Куйї, або Lagenaria vulgaris. Гарбузика, тобто:
Купувала я свій гарбузик в ковбойському магазині:
Там ще багато всякого гарного добра продавалось, тапків і валіз:
На весіллі було на диво весело. На санпаульських наварочєних дорожезних весіллях вічно тоска зєльоная - довжелезні плаття, круглі столики на 6 осіб, офіціанти розносять їжу, мужчини окремо обговорюють незнающо (по місцевих мачістських звичаях я маю тусуватись із жінками), жінки обговорюють такі мраки, що я, в основному, концентруюсь на пиві.
На гаушському весіллі спочатку виступив місцевий танцювальний колектив (їх спеціально запросили показати запрошеним паулістам, як танцювати!), потім була вечеря (і не всякі дурацкі ронделлі з горгонзолою, а запечена картопля і тушена капуста!), а потім були... танці! І не самба і навіть не фого, а наші гопанки у гаушському виконанні. Я від щастя забула про фотоапарат...
Трошки місцевості. Вулиця із волохатими деревами:
Ріг, який мені чомусь до болю нагадав Калуш:
А чому сабж поста так називається, бо там отак:
no subject
no subject
no subject
no subject
і... цікаво про шимарао !
no subject
я тут задумалась про правильну транскрипцію шимарона - шимагау, чи що?..
no subject
мені, якщо чесно, не подобається коли замість написаної латинської R в українському варіанты слова пишуть Г, хоча можливо так і правильно, адже так говорять... але ж говорять не всі... я за шимарао
no subject
no subject
no subject
no subject
А власник - такий дідок із люлькою в капелюсі. Притягнув мені десь із закапелків цілу коробку бомбіль, щоб гарнішу вибрати :)
no subject
Ех.
no subject
no subject
no subject
гарбуз простоює, частіше п'ю як банальний неосвічений грінго – з чашки.
сьогодні спробую з гарбуза.
no subject
no subject
no subject
По моим личным ощущениям юг Бразилии как-то больше тяготеет к Аргентине.
А вообще хотите настоящего бразильского колорита, езжайте лучше в Сальвадор (Salvador da Bahia) :)
no subject
В Аргентине, к моему огромному сожалению, поеще не была, так что сравнивать не с чем.
Баийя меня не очень привлекает. Я это... к байянцам весьма иронично отношусь :) Неделя, проведенная в тесном общении с ними в окресностях Порто Сегуро, меня своим колоритом немного утомила :)
На самом деле, меня Пара, Токантинс и остальное в ту сторону инересует намного больше, чем колорит Сальвадора.
no subject
no subject
no subject
no subject
li o seu texto e fiquei com fortíssima nostalgia, até agora não me consigo perdoar a mim mesmo, por não comprar chimarão, não comprei porque assim deveria também levar o maté, etc...
Ultimamente tu não escreves muito, que é uma pena, gostaria de te ler mais.
A. está outra vez na d-ga, na segunda vai para a fazenda cá na terra, mãe manda os cumprimentos, talvez no fim de Julho vai para o Brasil...
no subject
http://ucrania-mozambique.blogspot.com/2008/06/chimarro-gaucho.html
no subject
no subject
Minha directora e uma colega vão ao Brasil (Uberaba) e ainda tu com estes artigos :-), não consigo trabalhar, so penso no Brasil e nas oportunidades (o que não consegui ver)...
no subject
no subject
а в сан-пауло нема, мабуть, типової гопанки. у цьому казані культур навряд чи виплавилось щось "типове" :) переважає самба і фого на танцях, але вони типові не для сан-пауло :)
no subject