Були на селі...

[lanthilda]

Їздила на весілля на південь. На півдні живуть німце- та словя"нобразилійці. Тому ходила вулицями, як зачарована - через оточуючі фізіономії здавалось, що я не то в Польщі, не то в Німеччині. Німецьку, до речі, чути регулярно. Наприклад, сиділа в книгарній кав"ярні, а за сусіднім столиком жіночки типу Меріл Стріп, тільки трошки старші, причепурені і наманікюрені, пліткували по-німецьки, попиваючи капучіно з бісквітами.

Живописний штат Ріо Гранде ду Сул населений не менш живописними гаушос (хтось добрий переклав українською, але малавата будіт, при нагоді допишу) - українцям мав би бути знайомий чаєм мате (тут зветься шімароном, який п"ють бомбільєю із куйї).

Пиття цього чаю - цілий ритуал. Ним починають день в офісі і навіть прямо на вулиці (гаушо на переході - в процесі ранкового шімарону. Дяпчик на світлофорі анімований: поки червоний, то стоїть, але коли зелений, то спочатку так повільненько йде, а потім починає потрохи підбігати, а потім зовсім біжить, аж поки не стає червоним. Ми так задивились на це чудо, що дружно двома машинами заблудились):

Ну, куйю я собі вибрала симпатичну - із сердечком, звіздочкою і іншими мажорськими  родзинками: 



Але насправді, все зовсім не так індивідуалістично. Шімарон п"ється ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ КУЙЇ (вона має власника, який і відповідає за початок церемонії, але потім іде по руках). Аналог люльки миру. Ну, чи навіть точніше - нашого "п"ю до тебе - пий здоровий". Коли до хати приходять гості, шимарон готує господар дому. Вранці в офісі ним завідує власник куйї. Він нагріває воду, заливає в термос, і починає пити-до. Запускає по коло куйю із термосом.

Далі найцікавіше :) Після процедури насипання трави мате, установки бомбільйї (яку, починаючи із цього моменту, не можна більше зрушувати з місця, бо заб"ється) і заливання гарячою водою починається обряд пиття. По-перше, треба пити до дна. Тобто, поки там вода не закінчиться (не так уже й багато там тої води поміщається). По-друге, туда не можна пускати бульки - як тільки почало квакати, бо вода закінчилась, треба йти по термос, заливати нову воду і передавати далі. Так от. Шимарон із кожною наступною заправкою не гірший, а кращий. В цьому одна із "ідей" - передавати далі краще, ніж пив сам :) Передавати далі шимарон, поки він не заквакав, ніззя - вважається неповагою.

Чому називається куйя. Бо робиться із одноіменного фрукта. Куйї, або Lagenaria vulgaris. Гарбузика, тобто:



Купувала я свій гарбузик в ковбойському магазині:



Там ще багато всякого гарного добра продавалось, тапків і валіз:



На весіллі було на диво весело. На санпаульських наварочєних дорожезних весіллях вічно тоска зєльоная - довжелезні плаття, круглі столики на 6 осіб, офіціанти розносять їжу, мужчини окремо обговорюють незнающо (по місцевих мачістських звичаях я маю тусуватись із жінками), жінки обговорюють такі мраки, що я, в основному, концентруюсь на пиві.

На гаушському весіллі спочатку виступив місцевий танцювальний колектив (їх спеціально запросили показати запрошеним паулістам, як танцювати!), потім була вечеря (і не всякі дурацкі ронделлі з горгонзолою, а запечена картопля і тушена капуста!), а потім були... танці! І не самба і навіть не фого, а наші гопанки у гаушському виконанні. Я від щастя забула про фотоапарат...

Трошки місцевості. Вулиця із волохатими деревами:



Ріг, який мені чомусь до болю нагадав Калуш:



А чому сабж поста так називається, бо там отак: