про блакитні шаровари і білі штани

[lanthilda]

Оце подивилась на кандидата в депутати Вітторіо Соротюка з бразилійської української діяспори в Курічібі.

Понятно, що основна конкурентна перевага - українськість, яка милує око своїми чудовими танцями і писанками. 



Насправді, мені все-одно, хто стане від депутатом в Курічібі, мене більше сан-паульські Ремби хвилюють. І я дуже рада, що хтось із місцевої української діаспори вибився в люди. І я розумію, як тяжко прийшлося селянам-біженцям із Західної України пристосовуватись до сільськогосподарських реалій Бразилії, і що вони берегли для себе ту Україну, яку знали.

Але я уже реагую на атласні шаровари і фарбовані яйця як на бєлиє штани з абізянами. Тихо ненавиджу. Особливо, коли згадаю, що Віра Вовк перекладала антологію української класики для бразилійців і донедавна тягала на пошту пакунки зі своєї дорожезної бібліотеки із оригінальними виданнями європейських класиків, щоб переслати їх українським  університетам. Бо ж це важливо для культурного розвитку. Тепер уже не тягає, бо не може, то просто платить із власної пенсії за їх пересилку. А інші танцюють світові заморожені елементи народних звичаїв двохсотлітньої давності. Знову ж таки, нічого проти не маю, сама дитинство провела між Францівщиною і Полтавщиною, і від прикарпатської чи решетилівської говірки і пісень сльози навертаються. Але при чому тут українська культура, йолкі... 

зі. джаст ін кейс - це не про Соротюка і не про вибори, і не про українську діяспору. це я злюсь, бо не знаю, що робити, щоб культура України не дорівнювала шароварам в очах не-українців.

Comments

[lanthilda.livejournal.com]

та причому тут Соротюк і податки? я взагалі про інше. мене на разі цікавить, як зробити так, щоб Україну знали не по шароварах. і ще більше цікавить, що для цього можу зробити я.

те, хто переможе в Курічібі і куди йтимуть податки бразилійців української громади (бо ж політично вони бразилійці, а не українці, і на фінансування Куби йдуть податки бразилійські, українці тут ні до чого), мені, чесно, зовсім не цікаво. Соротюка я не знаю і в Курічібі не живу.

може, я неправильно висловилась, просто побачила цю фоту і розізлилась (знову ж таки, сам Соротюк тут ні при чому). повір, мене так само дістає, як якийсь черговий оригінал показує свої асоціації з Бразилією білими штанами.