Про щастя. И две (?) большие разницы
Із браз форума mundo.ru:
У моей хорошей знакомой в её 23 года пятеро детей, все от разных отцов,ни с одним в браке она не состоит, нигде не учится, перебивается на подачки от родных . Не сомневаюсь,что и сейчас она снова беременна. По её понятиям всё у них хорошо - все сыты, одеты, обуты, старшие учатся, она счастлива,реализована, жизнь удалась... По нашим понятиям - эта семья на краю бедности, мама рожает неразумно, детям нечего дать итд С тех пор,как мы знакомы с этой симпатичной семьёй, я уже не смотрю на такие картинки лишь с предвзятым осуждением. У них своё счастье. Унас своё...
no subject
no subject
Скажу чесно, думаю про це щодня. Але приклад Фр.А - індивідуальний. Його досвід специфічний. Якби він знімав документалки про своє життя, власним коштом, чи це не було б суперово? було б. але тоді він мусив би мати контакт із соціумом. мусив би "здобувати активи". зараз я у пошуку такої моделі існування коли цей контакт не зв"зує тобі руки. І виглядає лише як дотики різних світів.
no subject
no subject
no subject
щасливої дороги!
no subject
Плюс, зауваж, тоді не було масової любові до мильних телесеріалів:)
no subject
ні, вчення самі собою не утворюються. так, на їх створення, розкрутку і підтримку покладаються усякі ресурси. "зерно правди" проростає залежно від навколишнього середовища: якщо його "кинути" десь у сахарах-каракумах, то прийдеться не тільки поливати, і взагалі не відомо що виросте. не кажучи уже про якість зерна, способів кидання і етс. замість мильних опер були інші (відповідні тому часу) хліби і видовища.
про піар і само-піар (знову дуже імхо):
є різниця між експедиціями Кусто і "вченнями". є різниця між розкруткою "вчення" само-піаром (вибирай любу секту і аналізуй її "історію релігії" - будеш мати аналог "документалки про власне життя") і "сіянням куда треба".
привіт :о)