Про Джонні

[lanthilda]

Vira-lata португальською це таке створіння, що "перевертає-консервні-банки". Застосовується, в основному, до котів і собак, і часом до людей. Моя віралата, яка офіційно називається Джонні, а у вузькому колі своїх знайомих Shotyrobish-ом, півроку тому безвилазно сиділа блохастим і вухастим кошеням у клітці притулку. Поки я розглядала інших кошенят, це вчепилось в мене реп"яхом і без себе не випустило. Створіння виросло в елегантного чорного кота, який так досі і ходить за мною хвостом по хаті, чекає в душі, дозволяє бавитись собою як іграшкою, лиже руки і ніс і лізе обійматись кожні п"ять хвилин. Із собачими замашками типу носіння апортів, скаканням по воді, біганням за своїм хвостом і зустрічанням на дверях зі скаканням на руки. Не-собачими замашками типу краденням-і-їдженням сирого шпінату і шоколадних вафель. Ну, і котячими, звісно - спанням в пральній машині, ловленням риби в акваріумі, складанням всякого барахла під ліжками, ходженням із паперовими пакетами на голові і тд.
Словом, зібралась я в місцеві гори Serra de Mantiqueira (по-індіанськи - ліс, де народжуються ріки). Почитала в інтернеті, що "коти територіальні, прив"язані до свого місця більше, ніж до людей", послухала знайомих "ти що, кіт не собака, лиши йогов дома, не муч" і що "коти ненавидять переїзди" і взяла свого перевертатора-консервних-банок зі собою. Єдине хазяйке-на-заметку: щоб кіт не обстругав машину на траверсах грунтовою дорогою, його всього-навсього треба перед тим не нагодувати і накрити клітку, щоб йому не мерехтіло в очах.
А так ми чудово провели три дні, гуляючи водоспадами (створіння залізло по шию в річку, подумало-подумало, і вирішило все-таки не плавати) і джунглями.





Тут ми жили. Вхід на паузаду

 

Наш мажорський не-намет


Чарівний вказівник напрямків. Особливо, в сутінках після трьох годин петляння горами із напівздохлим котом під педалями.


Шишково-медовий магазин із машиною часу (насправді, це уже чищені шишки араукарій, їх можна варити і пекти)





Араукарія (сосна бразіляндська)



Німецький готель в хащах. Кажуть, тут дуже багато німців по горах у свій час поховалось. Ходять легенди навіть про підводні лодки, які нацистів сюди позавозили, коли ті втікали, але це вже інша історія.



Конячий паркінг і місток через річку зовсім як на Прикарпатті



Гуцул із клунками



Гори перед дощем

Comments

[out-of-time-man.livejournal.com]

Жил на проценты с золота партии или подрабатывал в местной поликлинике? :D

[lanthilda.livejournal.com]

найгірше, що друге :) в тому містечку, де він подрабатывал, досі кожна п"ята жінка родить синьооких-білявих близнюків.

[out-of-time-man.livejournal.com]

Во как... Чем объясняют такую плодовитость?

[lanthilda.livejournal.com]

Тобто, не кожна п"ята жінка, а на кожні п"яті роди близнюки приходяться.
По одній із версій, він там їм якісь ліки робив. По іншій, це просто генетика така в тому містечку.
Але остаточної нема жодної. Так що непонятно.