"екстремальна бідність" - народжує справжність. Справжні почуття, так добре масковані мешканцями мегаполісів, вилазять назовні як тільки вони потрапляють в таке середовище на тиждень-другий. Ось він каталізатор. А 21-е сторіччя... Що хорошого в цивілізації окрім "зручності"?
Як на мене в пошуках себе людина, рано чи пізно, приходить до "сродної праці".
Тому ці справжні люди викликають повагу. І радість, що не все на світі зіпсовано-загазовано.