Коробка передач особистостей

[lanthilda]

Вичитала на труморсі  <Реклама> це такий вебдванульний сайт, заснований Гаєм Кавасакі (а ще краще подивитись-послухати його на ютубі, крім настрою підніметься і рівень натхнення), повний різноманітних цікавинок </ реклама>

Згідно з якимось черговим новим дослідженням, при переході з однієї мови на іншу  підсвідомо змінюється і сприйняття світу. Зсув  від однієї власної особистості до іншої. Бімовність чи бікультурність - необхідна передумова, щоб ця "інша" особистість завелась. Причому, кажуть, що бікультурні люди зісувають рамки сприйняття швидше і легше, ніж бімовні, але які живуть в одній культурі.

Пробувала розібратись, як ці всі рамки рухаються в моїй голові і так нічого і не зрозуміла - дуже вже все підсвідомо. Крім того, я себе класифікую, як кілька-лінгву - не через радянське минуле, а тому, що активно розмовляю 3-ма мовами (ну, тобто протягом дня сотні разів переключаюсь, і переважну більшість часу розмовляю нерідними мовами. на роботі португальською, вдома англійською). І практично не відчуваю переходу. Часом пишу абзац португальською, наступний англійською, потім цю абракадабру перечитую і  в переважній більшості випадків не розумію, що не так.  Різниця в алфавіті теж не дуже помагає ідентифікації - в гуглтоці часом напишу півсторінки латинкою комусь із україномовних френдів, а тоді страшно незручно, що нехотячи когось заставила очі ламати.

Мови неактивні (=на яких не "думаю" протягом дня) роблять зі мною страшні речі (і конфузи). Наприклад, коли зараз починаю балакати німецькою, то "повернення назад" відбувається жахливо (в голові стає біло і порожньо - хоч просвітляйся відразу), наступає повний ступор і я відсторонено чую, як Я пробую пояснити німецькою (бразилійцям!), чому я раптово забула усі інші мови, включно з українською. Словом, страшна річ. Або просвітлятись, або переводити усі неактивні мови в активні, а то ще з роботи виженуть як неповносправну.
Так от. Якщо переключення між мовами у мене відбувається у такий дикий і абсолютно несвідомий спосіб, то між культурами просто на диво свідомо і регульовано. В смислі, я встигаю проконтролювати, коли і як у мене змінюється, наприклад, міміка під час спілкування із "вихідцями" із різних культур. Уже колись писала про стою на асфальті на цю тему.

Хотіла спитатись - мульти-мовні-культурні френди, як у вас проходить переключка?

зі. із практичного досвіду - цілком згідна про зсув між особистостями. Сама маю одного знайомого бразилійця із часів Німеччини. То я його "португальську" версію не переварюю :) Достатньо ж йому перейти на англійську, як стає зовсім інша людина... Чудеса та й годі...

Comments

[candrika.livejournal.com]

гм... от не знаю, ти мене озадачила :)

єдине, що я помітила, та й то коли мені н це звернули увагу, що моя англійська була в Індії позбавлена інтонування. і мені закидали, що мене важко зрозуміти, бо я говорю взагалі без інтонацій. Ну то я поекспериментувала, виявилося, що українською я дійсно набагато більше інтоновано розмовляю, ніж англійською. Тому-то мабуть (що всіх в україні дивує) досі не набралася діяспорних інтонацій в українській.

а щодо культурної жестикуляції - то, мені здається, я собі сворила якусь свою власну суміш, яку використовую незалежно від середовища - цілуватися і обніматися не лізу до малознайоми або малоприємних істот. Руку подаю, коли хочу, а коли не хочу - просто киваю при знайомстві, при тому зовсім не чуюся в лижах... Навіть типові вимоги культурності ігнорую, коли хочу, на приклад, спокійно можу собі дозволити не представитися, можу тижнями спілкуватися з людьми на всяких регулярних заходах, і так і не спитати ні разу як їх звати, і не представитися самій... правда, канада країна специфічна - тут стільки всього намішано, що нема типових формальностей.
Ага, і ще коли мене питають how are you, ніколи принципово не відповідаю тим самим, а завжди відповідаю щось на зразок "добре, дякую", чим вганяю пересічних канадолів в легкий ступор :). прощаюся помахом руки або кивком голови не залежно від середовища.

правда після індії набралася була їхніх специфічних жестів і навіть акценту, але воно минуло здається безповоротно десь за місяць. тепер хіба що свідомо для приколу можу так поводитися. хоча, мабуть якщо би жила в індії, то ті жести би жили також. але так, щоб в одному місці відбувалося переключання з одного набору жестів на інший і назад - такого за собою не спостерігала.

щодо пасивних мов - то помітила, як німецька і польська мішаються в кашу, бо знаходяться на приблизно однаковому рівні пасивності. Помітила, що російська борсається, обурюється рівнем неволодіння нею, і вимагає нею "займатися", тобто лізе в думки, на відміну від німецької і польської.

українська і англійська, як дві "активні" розмежовуються досить чітко за сферами. зате з російської цілком непомітно для себе зіскакую на українську, і до мене це не доходить поки російськомовний співбесідник не починає на мене недоумкувато дивитися. На письмі розділяються всі мови чітко. Хіба що зрідка слово з якоїсь іншої мови вставляється, але усвідомлено.

ламати очі латинкою по-українськи там і не навчилася. втім, як і вільно читати на деванагарі без ламання очей :)