![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Про Порто Сегуро
Провела тиждень на батьківщині капітанів піску - в Баійї. Тільки не в Сальвадорі, а в Порто Сегуро. Місті, з якого 500 років тому почалась Бразилія.
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))
Типовий південно-баійянський пейзаж. Ще корів бракує, вони бродять збоку.
Евкаліптові плантації
Пристойні хати (непристойні навіть не хотілось фотографувати)
Індіанська алдея (поселення)
Це старий центр міста. Порто Сегуро означає безпечний порт - він захищений від океану рифами (чорна лінія в морі).
Тут я відходила після культурного шоку
Транкозо (єдина фотка якого внизу), можна сказати, один із "баійянських тигрів" - п"ять років тому тут було затуркане село без доріг навіть, зараз стало богемним (і страшенно дорогим навіть для сан-паульських цін) місцем із бутіками для іноземців. Їдеш серед усіх цих вигонів з коровами, в"їжджаєш в село, ще трошки їдеш серед обдертих магазинів (думаючи, і по що сюди приїжджають іноземці) і раптом попадаєш на казкові вулички. В сон майже. Здається, що справді попав у 400 років назад. Тільки підсвітки дуже вже чудові. У мене саме там сіла батарейка камери. Єдине місце, фотографії якого жалію, що не зробила.
Евкаліптові плантації
Пристойні хати (непристойні навіть не хотілось фотографувати)
Індіанська алдея (поселення)
Це старий центр міста. Порто Сегуро означає безпечний порт - він захищений від океану рифами (чорна лінія в морі).
Тут я відходила після культурного шоку
Транкозо (єдина фотка якого внизу), можна сказати, один із "баійянських тигрів" - п"ять років тому тут було затуркане село без доріг навіть, зараз стало богемним (і страшенно дорогим навіть для сан-паульських цін) місцем із бутіками для іноземців. Їдеш серед усіх цих вигонів з коровами, в"їжджаєш в село, ще трошки їдеш серед обдертих магазинів (думаючи, і по що сюди приїжджають іноземці) і раптом попадаєш на казкові вулички. В сон майже. Здається, що справді попав у 400 років назад. Тільки підсвітки дуже вже чудові. У мене саме там сіла батарейка камери. Єдине місце, фотографії якого жалію, що не зробила.
no subject
no subject