нагадало автобус в Делі :). Правда то була зима, тому русалок з мокрим волоссям не було - було надто холодно. І вертушки теж не було. Але було дві білі кобіти в забитому індуському автобусі вночі (ну, ввечері, але було вже зовсім темно). На нас дивилися як на прокажених :). Але ми умудрилися сісти в правильний автобус, вийти на правильній зупинці, і навіть знайти дорогу додому :).

а ше там система цікава - коли тобі треба вскочити в автобус, ти гепаєш по ньому рукою один раз, водій стає. коли всі залізли - гепаєш два рази - мол, поїхали... тіки то в Пуні було, а не в Делі. В Делі я не бачила, шоб гепали.

але зато в Делі кондуктор викрикає назву маршрута, так ніби продає шось - типу якшо він достатньо переконливо кричатиме, то може ти подумаєш, да, дійсно, нафіга мені на канот плейс їхати, може краще з цим чуваком на делі хат поїду :). (Типу, нафіга мені на Сихів, якщо можна на Левандівку.) Але це він вдень викрикає, і на людних зупинках. А вночі вже всім всьо пофіг, ніхто нічо не викрикає.