//на півночі існує своя унікальна культура (ну, звісно - люди там вже кілька сотен років), а у Сан Пауло майже ніяких традицій немає, бо всі майже новоприбулі (пару поколінь від сили) - італійську культуру забули, а місцеву не сприйняли.//

Це, що нижче, це моє бачення історії і його культури, так що як істину не сприймай :) Може, колись зміню думку.
Так от. 2 роки тому паулісти святкували день народження міста - 450 років :) Вікі каже, що в ієзуїти заснували тут село в 1554 і, очевидно, займались навертанням тупі-гуарані (індіанців) на путь істінний. В 17-18 століттях тут бродили бандейранчес (експлорери) в пошуках золота і інших дорогоцінностей. Офіційно Сан-Пауло стало містом в 1711 і спеціалізувалось на експорті кави. Тобто, місту хоч і 450 років, але ще 300 років тому тут працювали монахи і бандейранчес, в основному. Що за культура тут панувала, уявити досить легко. Лише з 1881 сюди повалила величезна хвиля імігрантів - з Італії і Японії (найбільша японська діаспора саме тут живе), щоб працювати на кавових плантаціях. На початку 20-го століття кавова справа заглохла, бо впали ціни на світовому ринку, і почалась індустріалізація СП.
Я на ці 450-років-СП була на виставці фотографій старого Сан-Пауло: 100 років тому місто виглядало типово-європейським і дуже "культурним", крім того, що було найбагатшим і найосвіченішим районом Бразилії. Але за останні 50 років населення зросло від 6 мільйонів до 20, наповнилось не стільки імігрантами з-за кордону (біженців від війни), скільки бідняками з півночі разом з наліпленими ними фавелами і т.д.

Словом, мені це усе виглядає, що через те, що "довгої" культурної традиції тут не було (усього якісь 150 років), зате ріст і мікс населення за цей час відбувся гігантський, місцева культура вийшла поверхневою, імхо. Думаю, що багаті і т.зв. елітні родини СП ще тримаються своїх коренів (хоча не знаю, не стикалась), а усе решта розмилося і змилося. Бачила лише дві "стійкі" культури - євреї і японці. У них свої райони (найбагатший район СП - єврейський) і звичаї, які, виглядає, тримаються сильніше.

//Але при цьому і ті і інші пам*ятають, що всі вони - перш за все - французи//
Бразилійці теж. Вони гонять один на одного, але ніколи не скажуть на іншого, що він менш-бразилієць або несправжній бразилієць. І ще ніколи не бачила жодного, що б соромився чи не признавався у своєму громадянстві. Правда, пообзивати якого-небудь чорного нордестіном (синонім грабіжника, бідняка) це частенько трапляється. Хоча і не приветствуется суспільством, на щастя.

//Ми тут з дружиною днями дивилися "Central do Brasil", порівнювали з "Bosa nova" і в нас виникло запитання - знов-таки, щодо бразильської ідентичності. Ось якщо північний та підвенний бразилець зустрічаються, чи сприймають вони один одного як співвічизників? Чи рахує, припустимо, "ріо-гранде-дель-селець" польсько німецького походження сальвадорця афро-португальського походження більш-менш своїм? А навпаки?//

Central do Brasil я ще не дивилась, давно збираюсь. Просто травмувалась Cidade de Deus і не хочу бачити додаткової бразилійської реальності (це друге реальне і досі актуальне). Якщо північний і південний зустрічаються в Європі чи Штатах, вони однозначно сприймають один одного як співвітчизників. Може бути лише одне виключення - якщо вони із дууууже різних соціальних прошарків. Тут багаті бідних і навпаки дуже погано сприймають.

Неписьменних - да, багато, щоб не сказати гірше...