Тут навіть не навколо церкви, а "по околиці" ходили. Хвилин 40. Народу було дуже багато, половина молоді і дітей. Бабульок-дідульок на візочках теж везли. Думаю, якби у бразилійців зараз були б живі якісь традиції, вони б за них тримались. А так їхні предки - наприклад, позминуле покоління італійців у Сан-Пауло - втікали від європейської війни, і оскільки Італія у них асоціювалась із тодішніми звірствами, вони зреклись і громадянства, і усього пов"язаного, мови, в т.ч. На пусте місце прийшли шоколадні зайці і яйця. За них вони і тримаються. Із такою гордістю мені розповідають про свої "традиції" - ходити кругом церкви, на весілля вдягати біле плаття або співати спеціальний місцевий хепібездей ("який зовсім не такий, як у американців, а наш традиційний!") :) Сміх і гріх...
Бачив би ти, з яким задоволенням вони згадують моє весілля, бо там "було стільки традицій!" :) Коли мені вельон знімали і хустку в"язали, то збіглись дивитись усі 300 гостей, а горілу_сосну крутили 3 рази, поки перетанцювала із усіма кандидатками на мій вельон :))