Останній бразіляндський цьогорічний пост
1. Вчора збулась зовсім неможлива мрія. Знайшла в неті людину, яка написала найчудовіші вірші, які я читала у своєму житті. Може, там і нічого особливого із точки зору поетологічного мистецтва складати слова. Для мене важлива чесність і чистота у "правильних" словах. Скажу вам страшний секрет - для мене більшість прочтаної поезії це або графоманія, де, здається, автор спочатку рендомом вибирає "витончені" слова, а потім, як кубіки, складає їх по кольору чи буквах. Або якісь емоційні заєзди з трагедіями і, як би би це негрубо сказати, самонасолодженням від роздивляння цих своїх трагедій під усіма кутами. Мадам Ахматову за це терпеть ненавижу, наприклад. Ну, є ще просто пустота - ні на звук негарно, ні змісту. Словом, до "поціновувачів" поезії мене віднести тяжко. Таке, зустрілась мінімально необхідна кількість слів для передавання чистої емоції, та це й щоб при цьому слова бути правильно (відносно мого сприйняття) підібрані, і щоб звучало гарно - тяжко. Ну, от коли дивишся на жінку, всю накосметичену, обвішану біжутерією, в якомусь незручному, але "з деталями" одязі і на височенних каблуках, від якої на три метра несе парфумами і яка при цьому голосно мусолить чиєсь особисте життя по мобілці - оце у мене так із поезією. Хочеться спочатку почистити від лишнього, а потім викинути, бо змісту всередині ніякого.
Знесло від основної думки. Коротше, 12 років тому хтось із друзів узяв почитати власноручно переписаний блокнот із віршами Артьома, форевер, очевидно. І весь цей час я не могла знайти НІЧОГО про нього - ні від спільних знайомих добитись, ні в інтернеті. І тут вчора звично пригадався один рядок, я його звично дала у гуглу - і бінго! І таке відчуття буратінне перед каміном дірявим. Останній пост у тому блозі трьохрічної давності. Тим не менше, не втрималась від написати і вже отримала відповідь. Казка з елементами трагедії, бо замість випросити у нього загублені мною вірші, прийшлося йому писати ті, які у мене збереглись. Бо він теж загубив. Але все-одно МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ :)
2. Ну що, києвляни, як вам балканфест? Моя фанатична любов до Гудзя знайшла пояснення? Я зато буду через тиждень на його фесті у Копенгагені (треба ж такого...)
3. Френди, роздача слонів відміняється, бо я забула-невстигла купити бразіляндських гостинців.
4. Пішла збиратись, бо мені скоро в аеропорт, а у мене у валізі замість речей досі кіт сидить.
зі5. якщо у Львові буде щось цікаве в останній тиждень грудня, то, пліз, запросіть мене хто-небудь :)
Знесло від основної думки. Коротше, 12 років тому хтось із друзів узяв почитати власноручно переписаний блокнот із віршами Артьома, форевер, очевидно. І весь цей час я не могла знайти НІЧОГО про нього - ні від спільних знайомих добитись, ні в інтернеті. І тут вчора звично пригадався один рядок, я його звично дала у гуглу - і бінго! І таке відчуття буратінне перед каміном дірявим. Останній пост у тому блозі трьохрічної давності. Тим не менше, не втрималась від написати і вже отримала відповідь. Казка з елементами трагедії, бо замість випросити у нього загублені мною вірші, прийшлося йому писати ті, які у мене збереглись. Бо він теж загубив. Але все-одно МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ :)
2. Ну що, києвляни, як вам балканфест? Моя фанатична любов до Гудзя знайшла пояснення? Я зато буду через тиждень на його фесті у Копенгагені (треба ж такого...)
3. Френди, роздача слонів відміняється, бо я забула-невстигла купити бразіляндських гостинців.
4. Пішла збиратись, бо мені скоро в аеропорт, а у мене у валізі замість речей досі кіт сидить.
зі5. якщо у Львові буде щось цікаве в останній тиждень грудня, то, пліз, запросіть мене хто-небудь :)
no subject
до речі, ти ж знаєш благу звістку? бразилія і україна підписали угоду про безвізовий режим на короткі відвідини :)
no subject
знаю, я в тебе на інфопорні читала :). можна подумати, віза це найголовніше, що тебе від поїздки сюда втримує :)
no subject
слу, а десь на у00 баксів у місяць в бразилії вдвох прожити можна? :)
бо вапше я можу працювати на відстані
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject