В даний момент хіба що про бразилійську лікарню тобі розповім :о) На вихідних і на самому-самому передодні свого дня народження туда попала з апендицитом. Робили параскопічну (?) операцію - камеру в мене запихала, потім навіть двд дали "напам"ять" (мене вистачило на 1,5 хвилини - себе шкода стало). Наступного дня відпустили додому. Я колись в дитинстві заздрила "оперованим" друзям, що їм наркоз робили (я "стойкий оловяный солдатик" - ніколи не втрачала свідомості, цікаво було, як це), так що домріялась - наркоз таки зробили :о) Правда, було цікаво тільки спочатку - медсестра сказала, що зараз буду почуватись вдома, бо вона мені вколе "водку" (до цих жартів уже звикла, друге коронне питання це чи мені тут дуже жарко, на що я щиро відповідаю, що мені тут дуже холодно). Так що цікавості вистачило на 1 хвилину - "пішла домів" :о). Досвіду у мене лікарняного мало, так що порівнювати нема з чим - була в лікарні раз в Україні за часів союзу, і раз в Німеччині. Якщо чесно, то в німецькій лікарні було веселіше - я туда прийшла спитатись, що у мене з ногою (я десь по лісах-горах лазила і поранилась), мене запроторили під капельницю і сказали, що я нікуди не піду, бо, мабуть, у мене зараження крові. Я подумала, що це такий жарт,і сказала, що мені не можна, бо в мене вдома рибки самі залишились. Серйозний німець подумав-подумав і сказав, що зараження крові важливіше, ніж рибки (насправді, зустрічала тільки одного німця, який піддавався на жарти, і той щось надто рожей на москаля був схожий). Коротше, наступного ранку явився медбратик і спитався, чи мені священника в палату чи як?.. Потім виявилось, що у лікарні є капличка, а то була неділя. І я ходити не могла. А, ну да... Забула, що писала "про Бразилію". Словом, лікарня була приватна, палата "одномісна з душем" :о) Лікарі ввічливі, хірург навіть пробував зі мною по-агліцкі балакати :о)
- камеру в мене запихала, потім навіть двд дали "напам"ять"
от же ж -) якби мені таке дали, я б обрав найкращі моменти та виклав би їх у лж -)
та не коментарями, а постами про Бразилію писала б. Цікаво ж бо. Як от, наприклад, у Чапая. а то в мене тут у френдах журнал української бразилійки, а я навіть проанонсувати його не можу -)
мені через тебе аж неловко стало. прийшлось постирати половину своїх дурниць із лж... друга половина лишилась. може, все-таки скоро натхнення прийде на щось цікаве..
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
no subject
німецькій лікарні було веселіше - я туда прийшла спитатись, що у мене з ногою (я десь по лісах-горах лазила і поранилась), мене запроторили під капельницю і сказали, що я нікуди не піду, бо, мабуть, у мене зараження крові. Я подумала, що це такий жарт,і сказала, що мені не можна, бо в мене вдома рибки самі залишились. Серйозний німець подумав-подумав і сказав, що зараження крові важливіше, ніж рибки (насправді, зустрічала тільки одного німця, який піддавався на жарти, і той щось надто рожей на москаля був схожий). Коротше, наступного ранку явився медбратик і спитався, чи мені священника в палату чи як?.. Потім виявилось, що у лікарні є капличка, а то була неділя. І я ходити не могла.
А, ну да... Забула, що писала "про Бразилію". Словом, лікарня була приватна, палата "одномісна з душем" :о) Лікарі ввічливі, хірург навіть пробував зі мною по-агліцкі балакати :о)
no subject
от же ж -) якби мені таке дали, я б обрав найкращі моменти та виклав би їх у лж -)
та не коментарями, а постами про Бразилію писала б. Цікаво ж бо. Як от, наприклад, у Чапая.
а то в мене тут у френдах журнал української бразилійки, а я навіть проанонсувати його не можу -)
no subject
no subject
no subject
взаємно -)
повидаляла через мене пости!
no subject
no subject
no subject