у селян життя тяжке, це факт. Форми відрізняються - чи то держава примусово закупає за низькими цінами (колишній СРСР), чи то капіталістичний закупівельник занижує ціну (наведений тобою приклад). А результат один - низькі ціни на аграрну продукцію у багатьох країнах. Так що селяни будуть постійно незадоволеними.

Пригадую, давно в історичних книгах про 1920-ті роки натикався на документи, які свідчили про сильне невдоволення українських селян цінами на їхню продукцію.

Про причини цього: http://readbookz.com/book/170/5270.html
"Із середини 20-х років внаслідок того, що держава була монополістом у закупівлі селянського хліба, а отже, могла визначати рівень заготівельних цін, виникли так звані «ножиці цін» — ціни на промислову продукцію були значно вищими, ніж на сільськогосподарську. Тому, якщо товарна частина зернової продукції у валовому зборі в 1923—1924 pp. становила 26,2%, то в 1925—1926 pp. — 20,9%. Товарність сільського господарства знижувалася, виникали кризові явища в хлібозаготівлях. Селяни не бачили перспективи і не були заінтересовані нарощувати товарне виробництво навіть в умовах непу, хоча на початку його запровадження вони підтримували цю політику".

Фото гарні. Добре доповнюють звіт. Маленькі індіанці видно дуже тобі вподобали - аж цілі три фото їм присвятила. ;)