найшов чому заздрити :) в мене є один друг, майстер якогось-там виду рейкі, то я аж йому хотіла серед ночі дзвонити, щоб він мені свої рейкі віртуально відправив, так мені фігово було - температура, молот в голові і дихати нема чим. там страшно жарко, сухо, лісу нема - пилюка лише всюди, в машині кондиціонери на максимумі. пекло, словом.

на третій день, як нарешті мені вирішили показати залишки лісу (такі собі нівроку залишки - кілька леопардів умудряється там жити, але ліс все-одно уже "вторинний"), як мені стало зовсім погано. зробила оту фотку, що внизу, ще вилізла з машини позирити на мавп і після цього ушла в окончательный аут. аж в останню ніч про рейкі віртуальні мріяла, бо думала, що до ранку і до літака не доживу :)

і ще там у них кам"яний вік і орки. цей чувак, який рулив моїм джіпіком, казав, що як на нього починає якась жінка в барі дивитись, він відразу іде геть - це найтривіальніший мотив вбивства там. бо тіпа "мою жінку зваблюєш, раз вона на тебе дивиться". чи там хтось проїхав по вулиці з голосною музикою, а другий хтось псіханув, догнав і розстріляв. бо чого він з музикою?..

ну і всякі такі мраки... :) а ти кажеш - заздрю.

а. мені хоч з леопардом не повезло, зато до мене мурашка приходила. на другій фоті :)