З Лєбєдєвим я, як раз, усе розумію: у нього свій стиль і бачення, і писання, який дуже тонко межує з пародією. Він і камерою і текстом показує (мені, принаймі) речі, на які я б ніколи не звернула уваги. І під кутом, під яким я б не подивилась. І чесно скажу, мені дуже подобаються ці його звіти :) Навіть коли я із чимось не погоджуюсь.

Інша справа, коментатори... Оцих, що відмітились в тебе, їх же не цікавить Тьомина кольоровість - вони це бачать виключно із позиції "Ну, вони (якісь туземці) і мудаки! А ми зато які класні, не то, що якісь там (корейці, скандинави, етс)". Але в Тьоми коментів нема, тому дифірамби співати "дякую, що дав можливість посамоублажатись", називаючи це "об"єктивністю", нема де. Ти ж можливості не дав, зато є де про це облегчиться. От і понесло.

Насправді, вразило мене інше. Не те, що про Корею стереотипи сильні (вони про усе сильні - я тут про Бразилію регулярно басні слухаю. Корея, просто, дуже "інакша"), і не те, що людям тяжко відмовлятись від стереотипів, щоб над чимось подумати, покрутити його, подивитись з іншої сторони. Вразила якась повністю неадекватна, на мій погляд, реакція типу "вали в свою Корею" або "ненавиджу думку про повернення в Союз". Я читала два рази, думала, може, не уловила щось... Але хіба ти хотів сказати, що треба скопіювати Корею на Україні? Чи відновити Союз у його колишньому вигляді? Я читала і бачила опис цікавої країни, часом із паралелями-порівняннями з відомою читачу реальністю. Ідеології, пропаганди, а тим більше закликів не побачила. Тому й подумала, що це, може, у мене з логічними рядами проблеми. Чи капіталісти "мозги промили"...