lanthilda: (brasil praia)
чистила комп, знайшла ностальджі фотки з позаминулого карнавалу у селі Мінас-Жераїса. дощ, пусті вулиці, гори і брами.


TD4

Двері і вулички Тірадентіса )
lanthilda: (peppi)
Не пройшло і року :)

Заодно остаточно повернулась в себе, на тиждень сховавшись у #моєму_раю і прихопивши туди [livejournal.com profile] spam_do_boga. Поки вона "ваяє пост в серіях", я тут сводку новостєй з раю причеплю...




Парачі зустрів нас фестою під дощем і шаленими олодумними барабанами.  )
lanthilda: (peppi)
Vira-lata португальською це таке створіння, що "перевертає-консервні-банки". Застосовується, в основному, до котів і собак, і часом до людей. Моя віралата, яка офіційно називається Джонні, а у вузькому колі своїх знайомих Shotyrobish-ом, півроку тому безвилазно сиділа блохастим і вухастим кошеням у клітці притулку. Поки я розглядала інших кошенят, це вчепилось в мене реп"яхом і без себе не випустило. Створіння виросло в елегантного чорного кота, який так досі і ходить за мною хвостом по хаті, чекає в душі, дозволяє бавитись собою як іграшкою, лиже руки і ніс і лізе обійматись кожні п"ять хвилин. Із собачими замашками типу носіння апортів, скаканням по воді, біганням за своїм хвостом і зустрічанням на дверях зі скаканням на руки. Не-собачими замашками типу краденням-і-їдженням сирого шпінату і шоколадних вафель. Ну, і котячими, звісно - спанням в пральній машині, ловленням риби в акваріумі, складанням всякого барахла під ліжками, ходженням із паперовими пакетами на голові і тд.
Словом, зібралась я в місцеві гори Serra de Mantiqueira (по-індіанськи - ліс, де народжуються ріки). Почитала в інтернеті, що "коти територіальні, прив"язані до свого місця більше, ніж до людей", послухала знайомих "ти що, кіт не собака, лиши йогов дома, не муч" і що "коти ненавидять переїзди" і взяла свого перевертатора-консервних-банок зі собою. Єдине хазяйке-на-заметку: щоб кіт не обстругав машину на траверсах грунтовою дорогою, його всього-навсього треба перед тим не нагодувати і накрити клітку, щоб йому не мерехтіло в очах.
А так ми чудово провели три дні, гуляючи водоспадами (створіння залізло по шию в річку, подумало-подумало, і вирішило все-таки не плавати) і джунглями.



всякі краєвиди )

lanthilda: (peppi)
тут по сусідству з моїм раєм-на-землі щастя продається... із повним набором, включно із підземною винною декою, гаражем для 2 гелікоптерів і гуртожитком для 12 слуг.

lanthilda: (Default)
Їздила на весілля на південь. На півдні живуть німце- та словя"нобразилійці. Тому ходила вулицями, як зачарована - через оточуючі фізіономії здавалось, що я не то в Польщі, не то в Німеччині. Німецьку, до речі, чути регулярно. Наприклад, сиділа в книгарній кав"ярні, а за сусіднім столиком жіночки типу Меріл Стріп, тільки трошки старші, причепурені і наманікюрені, пліткували по-німецьки, попиваючи капучіно з бісквітами.

Живописний штат Ріо Гранде ду Сул населений не менш живописними гаушос (хтось добрий переклав українською, але малавата будіт, при нагоді допишу) - українцям мав би бути знайомий чаєм мате (тут зветься шімароном, який п"ють бомбільєю із куйї).

Пиття цього чаю - цілий ритуал. Ним починають день в офісі і навіть прямо на вулиці (гаушо на переході - в процесі ранкового шімарону. Дяпчик на світлофорі анімований: поки червоний, то стоїть, але коли зелений, то спочатку так повільненько йде, а потім починає потрохи підбігати, а потім зовсім біжить, аж поки не стає червоним. Ми так задивились на це чудо, що дружно двома машинами заблудились):



lanthilda: (brasil)
Провела тиждень на батьківщині капітанів піску - в Баійї. Тільки не в Сальвадорі, а в Порто Сегуро. Місті, з якого 500 років тому почалась Бразилія.
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))







 
lanthilda: (Default)
За сім років до того, як іспанець Пісарро відкрив і пограбував перуанських інків, їх відкрив (і пограбував) португалець Алейшо Гарсіа. Виявляється, існувала дорога, яка з"єднувала Атлантичний із Тихим океаном через Бразилію, Парагвай, Болівію і Перу (3 тис км). Називалась Піабіру (Peabiru, довкола походження слова легенди і нічого точного). Починалась у Сан-Вісенте (коло Сан-Пауло) і вливалась у інківську сітку доріг із кінцевим призначенням Куско.


Гарсіа плавав із Діасом де Солісом (який став замісником Веспуччі після його смерті). На корабель Діаса напали бразилійські індіанці і не то просто вбили, не то ще й з"їли команду. Гарсіа в якийсь спосіб врятувався і був всиновлений індіанціями гуарані. Пожив з ним вісім років, наслухався легенд про "білого короля, який живе у золоті". Гуарані дуже полюбили Гарсію (місцеві індіанці взагалі часто любили європейців і робили їх своїми вождями) і за це показали йому Піабіру. Гарсіа організував 2 тисячі гуараніз і в 1524 явився з ними в Куско. Білим королем виявився інка Гуайна Капак. За однією версією, гуараніз влаштували озброєну диверсію і награбували золота, за іншою, їм це золото подарували як гостям, але в кожному разі вони разом із золотом втекли назад в Бразилію.
Потім ще кілька португальських експедицій пробували сходити до інків по золото, але їх по дорозі громили бразилійські індіанці. Наступному вдалось це аж Пісарро із сумновідомими наслідками.
lanthilda: (Default)
Карнамар - це такий парачівський морський-карнавал із самбою і показовими виступами, тільки замість вантажівок школи самби змагаються на кораблях і лодках.

Колись писала про карнавал і про те, що кожна школа самби вибирає собі тему і відповідно до неї розцяцьковує свою вантажівку і вигадує костюми. На карнамарі все точно так само.

Наприклад, кораблик рожевої пантери :)


lanthilda: (Default)
прим. Кого вже дістав Мій Рай, то наступним буде пост про карнамар (морський карнавал парачівський).

Ну, словом, треба було рік добре почати і після січня львівського відігрітись, то понесло знов у Мій Рай (див. тег). Щоб багато не розповідати, ЯК там (завжди) класно, далі майже самі фотки ).
lanthilda: (Default)


упд. в коментах фотки каза-дас-розас гарної :)
lanthilda: (colbert)
добре, що я живу недалеко від свого любимого-місця-на-Землі





lanthilda: (colbert)
вперше на сессні. Оцій


 Безуспішно (ага, камера винна :)) пробувала сфотографувати свою тінь там внизу (її трошки видно, але погано).

Ще ночувала в старезному (по бразіляндських стандартах) готелі із привидами. Привидів проспала, бо була дуже змучена. Але трохи пострашилась, бо у величезному будинку були лише 3 подорожніх, рахуючи мене. Коридори закручені і з автоматичним освітленням. Треба спершу зайти в темний, щоб воно включилось. Ввечері повернулась, вахтер (чи як його там) у бремстокерському шепелявому стилі сказав, що він уже все закриває і виключає, і якщо мені щось треба, то дзвонити по такому-то телефону. По дороге с облаками і автоматичними лампочками шарахнулась в одному із коридорів від лицарських лат (думаю, історії про привидів походять саме із цього коридору). Добралась до своєї кімнати, мобільний в тих же бремстокерських традиціях був безсигнальним (да, усе це відбувалось в місцевих карпатах, Зеленогір"ї, Мончі Верджі), а вахтер на мої дзвінки не відповідав. Телефон, ясне діло, функціонував лише за посередництва вахтера. Так що забила на усю цю трансільванську екзотику і пішла спати. Правда, про всяк випадок із включеним світлом :)

Ріо

Oct. 28th, 2007 09:59 pm
lanthilda: (brasil)
Знайшла випадково


Решта тут
lanthilda: (colbert)
Була в заповіднику Ilha do Cardoso. Три години машиною, ще три шхуною поміж островами і дельфінами - і цивілізація трансформується в рибацькі поселення



далі )
lanthilda: (Default)
...познаходилось в фотіку...


Tiradentes

Nov. 17th, 2006 11:04 am
lanthilda: (Default)

Любиме місто ПдАмерики

lanthilda: (hobbes)

Після Сан-Томе понесло дивитись на те, що себе величає "Фундація Гармонія", а в народі зветься просто сектою. Після двох днів, проведених серед сан-томіанців, Гармонія була дуже близька до окончательного зрушення, навіть розрушення, моєї "точки сборки". Це коли від маразму происходящего уже не розумієш, на якому світі. 


lanthilda: (Default)
Провела дуже дивні вихідні. За 4 дні побувала у найсюрреалістичнішому містечку зі всіх досі бачених у світі, і у найгарнішому зі всіх бачених в Бразилії. Сєнтімєнтікі про Тірадентес залишаю на потім, поки що про Сан-Томе-дас-Лєтрас / São Tomé das Letras.

Історична довідка: історія Сан-Томе почалась, ясне діло, з привидів...
 

Profile

lanthilda: (Default)
lanthilda

March 2014

S M T W T F S
      1
2 345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Indil for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 09:50 am
Powered by Dreamwidth Studios