lanthilda: (colbert)
Словом, як писала в попередньому пості, мені треба було злітати в гості до Бії. Це Біїна мама із її старшою сестрою 



і з впольованим ягуаром



фотки з Біїної фазенди і ще кілька у продовження до попереднього посту )

lanthilda: (colbert)
Відкрила для себе ще один рай. Пантанал. Перший день, як класична туристка, ловила в об"єктив туканів, питалась, чи каймани переломлять ногу, панічно боялась ягуарів, яких так і не побачила (зато побачила капібару, чуть серце з вух не вилетіло, бо привиділась онса), забула, що в мене є камера, коли задивилась, як красиво біжить мурахоїд, вчилась їздити на квадрициклі і всяке таке.


Почувалась Гржимеком - літала на Цесні навіть над самими верхівкам дерев. Через три дні навіть від думки про аеробус, щоб в Сан-Пауло повернутись, мене починало хитати.  )
Read more... )
lanthilda: (Default)
Бразилійська топоніміка базується в своїй переважній більшості на індіанських назвах (в основному, на тупí  - наприклад, один із сан-паульських аеропортів, де постійні затримки через погодні умови, зветься Кумбіка = низький туман), в переважній меншості на іменах когось/чогось святого, як Святий Хрест (Санта Круз), а решта має всякі романтичні назви типу:  столиця штату Основних Шахт (Мінас Жераіс) зветься Гарним Краєвидом (Бело Орізонте), а столиця штату Великої Південної Ріки (Ріо Гранде до Сул) - Веселим Портом (Порто Алегре).

Тільки що вернулась із Плоского Каменю (Ітапева), найбіднішого району святопавлівського штату. Тудою спочатку возили золото, потім копали шахти, потім пасли молочних корів, а тепер на тому, що лишилось від землі, вирощують кукурудзи і пшеницю, а на горбах і горах сосни на папір.

Індіанців, казали мені, від такої селяві не лишилось зовсім. Тим не менше, я полізла в якісь хащі за метеликом і знайшла маленьке чудо. Вірніше, два. Рибалили.


Старше продовжило переховуватись, менше вийшло покрасуватись :)



портрет і краєвиди )




lanthilda: (Default)


упд. в коментах фотка слонячої мурашки. я спочатку подумала, що вона павук.
lanthilda: (brasil)
Провела тиждень на батьківщині капітанів піску - в Баійї. Тільки не в Сальвадорі, а в Порто Сегуро. Місті, з якого 500 років тому почалась Бразилія.
Баянос відомі капоейрою, фейжоадою, сповільненим темпом життя, пофігізмом і гостинністю. Не менше відомі небажанням працювати, поєднаним із бажанням скористатись не своїм (випросити, вимогти, і т.д.).
Туристичний імідж узбережжя південної Баійї внизу на фотках - красиві пляжі, пальми, смачнезна їжа. За кулісами - задрипані хатки без скла (від дощу закриваються просто дерев"яними ставнями), жінки з 20-літровими каністрами на головах вранці йдуть по воду, на місці лісів випалені для корів вигони (по закону вирубувати не можна, зато можна вночі підпалити і потім сказати, що так і було).
Такі закуліси не-баійянців дуже втомлюють, і коли нарешті в суботу можна скористатись туристичними чудесами, не-баійянцям спочатку хочеться втекти назад до цивілізації, щоб більше не бачити баійянців, але, виявляється, є чудовий компроміс - проспати цілий день на пляжі :))







 
lanthilda: (brasil)
Фазенда в штаті Мінас Жераїс.


lanthilda: (colbert)
вперше на сессні. Оцій


 Безуспішно (ага, камера винна :)) пробувала сфотографувати свою тінь там внизу (її трошки видно, але погано).

Ще ночувала в старезному (по бразіляндських стандартах) готелі із привидами. Привидів проспала, бо була дуже змучена. Але трохи пострашилась, бо у величезному будинку були лише 3 подорожніх, рахуючи мене. Коридори закручені і з автоматичним освітленням. Треба спершу зайти в темний, щоб воно включилось. Ввечері повернулась, вахтер (чи як його там) у бремстокерському шепелявому стилі сказав, що він уже все закриває і виключає, і якщо мені щось треба, то дзвонити по такому-то телефону. По дороге с облаками і автоматичними лампочками шарахнулась в одному із коридорів від лицарських лат (думаю, історії про привидів походять саме із цього коридору). Добралась до своєї кімнати, мобільний в тих же бремстокерських традиціях був безсигнальним (да, усе це відбувалось в місцевих карпатах, Зеленогір"ї, Мончі Верджі), а вахтер на мої дзвінки не відповідав. Телефон, ясне діло, функціонував лише за посередництва вахтера. Так що забила на усю цю трансільванську екзотику і пішла спати. Правда, про всяк випадок із включеним світлом :)

Page generated Jul. 24th, 2017 10:36 pm
Powered by Dreamwidth Studios